Є літературні герої, які старіють разом із нами. Коли ми були дітьми, вони здавалися нашими однолітками. А потім раптом виявилося, що вони вже старші за наших батьків, а іноді навіть за дідусів і бабусь. Як так сталося, що Ведмедик Вухастик, який ще зовсім недавно бажав нам доброї ночі, сьогодні може похвалитися історією, старшою за нас?

За образом маленького клаповухого ведмедика стоїть поет, прозаїк і перекладач Чеслав Янчарський. Ця людина вміла розмовляти з дітьми без повчального тону й тієї нотки дорослої мудрості, яка передбачає, що дитина мало що розуміє. Янчарський народився 2 вересня 1911 р. у Грушвиці на Волині, поблизу Рівного. Тож цього року минуло 115 років від дня його народження.

Чеслав Янчарський. Фото: Public domain

Чеслав Янчарський належав до покоління, чиї дитинство та юність припали на часи великих змін, воєн і тривог. Та попри це, в його творах для найменших немає тягаря історії. Навпаки в них відчувається прагнення зберегти простоту й те, що є найпрекраснішим у житті: дім, де пахне свіжоспеченим пирогом, дружба, ігри, розмови і звичайні буденні радощі. Можливо, саме тому Ведмедик Вухастик пережив покоління і не постарів.

Чеслав Янчарський створив не супергероя, адже Вухастик не літав, не рятував світ від прибульців, не володів таємничими технологіями чи надзвичайними здібностями. Зате в нього були друзі, з ним траплялися маленькі неприємності, він іноді помилявся, чогось не знав, часом давав прості поради.

Перша книга про його історії, «Пригоди та мандри Ведмедика Вухастика», вийшла в 1960 р. Це означає, що у 2026 р. минає 66 років відтоді, як ця книжка побачила світ.

Обкладинка книги «Пригоди та мандри Ведмедика Вухастика». Видавництво «Наша книгарня»

Сам Вухастик з’явився дещо раніше в журналі «Ведмедик», головним редактором якого в 1957 р. став Чеслав Янчарський. Тоді оголосили конкурс, щоб діти обрали ім’я для героя. У цьому було щось надзвичайно демократичне: дорослий письменник придумав ведмедика, але саме діти вирішили, як його назвати. Якби така історія трапилася сьогодні, Вухастик, ймовірно, став би інфлюенсером із величезною аудиторією. У нього був би власний канал, сторінка в соцмережах і, напевно, рекламна співпраця з виробником меду. На щастя, в його часи були потрібні лише папір, олівець і дитяча уява.

Після книги настала черга телебачення. В 1975 р. у лодзькій студії «Се-Ма-Фор» розпочалося створення лялькового мультсеріалу про Ведмедика Вухастика. За ці роки вийшли 104 серії, а наш ведмедик став одним із найвпізнаваніших героїв для польських дітей.

Отже, у 2025 р. минуло 50 років від початку створення мультсеріалу. Аж сльоза забриніла в очах. Хто пам’ятає давні вечірні казки, той знає неповторний ритуал таких вечорів, адже вони мали свій чіткий розпорядок: спочатку вечеря, потім, можливо, купання, піжама, остання спроба домовитися з батьками, щоб дозволили не лягати ще п’ять хвилин, і нарешті поцілунок і вечірня казка.

Не можна було перемотати серію, переглянути наступний сезон чи подивитися все за один раз. Треба було чекати. Сьогодні в нас є майже все й одразу. І все ж у тому очікуванні було щось надзвичайне, а винагорода за нього здавалася неймовірно приємною.

Вухастик був зі світу терпеливих, у якому книжка мала обкладинку, телевізор – лише кілька каналів, а мультфільм закінчувався тоді, коли закінчувалася вечірня казка. Дитині не доводилося обирати серед сотень мультфільмів.

Достатньо було одного ведмедика, кількох персонажів та історії, яка не намагалася переконати, що життя − це суцільна пригода. Можливо, саме тому через роки ми пам’ятаємо не так конкретні сюжети, як ту особливу атмосферу. Клаповухий ведмедик зі своїм характерним виглядом, а також Зайчик, Поросятко та інші мешканці його світу. Спокійна некваплива оповідь і той момент, коли казка закінчувалася й кожен знав, що пора йти спати.

Чеслав Янчарський не дожив до того часу, коли його герой досяг найбільшої хвилі популярності на телебаченні. Автор помер 19 травня 1971 р. у Варшаві, не доживши до свого 60-річчя. У 2026 р. минуло 55 років з дня його смерті. Це такий особливий парадокс літератури: автор відходить, а його герой починає жити власним життям. Чеслав Янчарський залишив після себе величезний творчий доробок. Він писав вірші й прозу, перекладав, працював у видавництвах і на радіо, протягом десятиліть створював твори для дітей. Проте Ведмедик Вухастик став його найбільш стійким і впізнаваним творчим надбанням.

Багато письменників мріють залишити після себе твір, який переживе будь-які модні тенденції, мовні зміни та технологічну революцію. Чеславу Янчарському вдалося створити дещо складніше − героя, який пережив кардинальну зміну самого способу життя.

Вухастик народився в епоху паперових книг і чорно-білих телевізорів, а потім без особливих зусиль, на легких, волохатих лапках перейшов у світ кольорового екрану й інтернету. Його найбільшою суперсилою виявилися не сміливість, швидкість чи кмітливість, а здатність протистояти плину часу. І, можливо, саме цього найбільше потребує сучасна людина. У світі, що постійно пришвидшується, Ведмедик Вухастик залишається справжнім майстром особливих завдань, тобто тих, які стосуються простих речей. Він нікуди не поспішає, не кричить, не прагне бути першим, не пробиває собі дорогу, штовхаючись ліктями, не намагається стати відомим, не будує особистий бренд. Він клаповухий, має зайву вагу, що йому анітрохи не заважає.

У цьому є щось майже філософське. Бо, можливо, дорослішання – це, зокрема, уміння цінувати те, що ми в дитинстві сприймали як належне: домашній затишок, чиюсь присутність поруч, казку, прочитану перед сном, тримання за руку, друга, який прийде на допомогу, коли виникнуть труднощі, вечірній спокій і просте відчуття, що завтра теж буде хороший день. Такий, сповнений дитячої наївності, що люди не кидатимуться один на одного й не поливатимуть один одного брудом.

Чеслав Янчарський писав для дітей, але його твори не були виключно про дитинство. Він писав про світ, у якому варто бути добрим, пам’ятати про інших і вміти визнавати свої помилки. Можливо, ці цінності не надто видовищні, зате напрочуд важливі.

Тому 115-та річниця від дня народження автора, 55-та річниця з дня його смерті, 66-та річниця від виходу першої книги про Вухастика та понад пів століття від появи його телевізійної легенди − це не просто дати, які варто внести до календаря. Це привід на мить зупинитися. Згадати, що до того, як світ навчив нас перемотувати, прискорювати й дивитися «ще тільки одну серію», жив собі один ведмедик, який просто розповідав свою історію, а потім бажав «добраніч». І, мабуть, саме тому нам тоді було так важко заснути.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG

На головному фото: Фрагмент обкладинки книги «Ведмедик Вухастик». Видавництво «Наша книгарня», 2011 р.

P. S. від редакції: Нагадуємо, що товариство «Волинський мотоциклетний рейд» із Казімєжа-Дольного разом із благодійним фондом «Наша мета» з Грушвиці Першої та Гмінним дитсадком № 1 імені Чеслава Янчарського у Курові запрошують дітей і дорослих до участі в Міжнародному конкурсі імені Чеслава Янчарського (за цим посиланням опублікована інформація про конкурс та його правила) який складається із двох частин: поетичної та художньої.