Якби існував світовий рейтинг всезнання, для багатьох представників людського виду він не мав би великого сенсу. Завжди знайдуться такі собі один із другим, які будь-які критерії, за котрими була створена ота ієрархія знавців усього, оголосили б тенденційними і безглуздими.

Бо якщо вони не знайшли у списку свого прізвища, то він не вартий і ламаного гроша. Адже це я поз’їдав усі розуми і запив їх компотом самозадоволення. Вам не треба аплодувати. Я знаю, що ви й так уже аплодуєте і крадькома захоплюєтеся мною, бо кожен мріє, хоч на мить, погрітися в сяйві мого інтелекту, моєї ерудиції, моєї абсолютної унікальності. Іноді перед сніданком я перечитую власні старі дописи в соцмережах, щоб нагадати собі, який я геніальний.

Дехто каже, що ніхто не може знати всього. Та ні, може. Достатньо бути мною, людиною, яка одночасно є експертом у медицині, економіці, футболі, вихованні дітей, вирощуванні орхідей, ремонті побутових приладів, античній філософії і завжди має під рукою відповідну цитату або фрагмент малознаної поеми загальновідомого поета.

Знайомі часом намагаються дискутувати, сперечатися, мати власну думку. Це помилка. Я не дискутую, я виголошую. Адже я – це альфа і омега, початок і кінець кожної розмови. Коли хтось каже: «Мені здається», я його виправляю: «То нехай тобі більше не здається. Бо я це знаю». Коли хтось додає: «Я читав про ці дослідження», я відповідаю: «Це сфальшовані звіти, вони нічого не варті».

На роботі я також одночасно стовп, стіна і стеля. Коли команда місяцями аналізує проблему, тут втручаюся я і за п’ять хвилин пропоную рішення. Насправді його хтось колись уже пропонував. Але хіба це важливо? Навіть двері мають відчути гордість від моєї присутності. Якщо оточення не виявляє щодо мене належної шани та не упивається мудрістю з моїх вуст, я просто покидаю його.

Сім’я також може повними пригорщами користуватися моєю геніальністю. На святах я пояснюю своєму дядькові зовнішню політику, тітці – нутриціологію, а двоюрідному братові – сенс життя. Хоч ніхто не просить, та всі отримують. Таке собі своєрідне просування знань. Той, хто знає все, – самотній на вершині. Інші не доростають до його п’ят. Навіть тоді, коли, безсумнівно, мають рацію.

Надутих чваньків помилки не стосуються. Помилки – для інших, для тих бідних людей, які ще не відкрили, що вони завжди праві. Людина з непогрішним «Я» давно відкрила і плекає це як рослину в горщику. Вона поливає її самовдоволенням і удобрює впевненістю в собі. Дехто каже, що світ був би кращим, якби люди частіше слухали інших. Це абсолютна правда. Однак хитрість полягає в тому, щоб звільнити місце для тих, хто хоче слухати лише себе. А це не так просто.

***

Щось не варте ламаного гроша (coś nie jest warte złamanego grosza) – не має жодної цінності, значення або не приносить користі.

Поз’їдати всі розуми (pozjadać wszystkie rozumy) – поводитися зарозуміло й надмірно самовпевнено.

Бути альфою і омегою (bycie alfą i omegą) означає володіти глибокими знаннями на якусь тему, бути експертом або беззаперечним авторитетом у певній галузі.  

Упиватися мудрістю (або словами) з чиїхось вуст (spijać mądrość (lub słowa) z czyichś ust), тобто слухати когось із величезним захватом, увагою і побожною пошаною.

Не доростає комусь до п’ят (nie dorasta komuś do pięt) – так говорять про того, хто набагато гірший за когось іншого, менш здібний або демонструє значно нижчий рівень у якійсь сфері.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG