Якби брехня було спортсменкою, то, найімовірніше, виступала би в бігові на 100 метрів. Не тому що вона швидка, а тому що брехня має короткі ноги й на довшій дистанції в неї збилося би дихання, вона шпорталася би та хекала.

Історія людства демонструє, що хоч дехто намагається зробити з брехні марафонця міжнародного класу, рано чи пізно хтось сміливий помітить, що учасник змагань біжить у пантофлях, старих піжамних штанах і ще й на додачу проти напрямку руху. Тобто він гротескно сміховинний, а зі спортом має стільки ж спільного, як свиня із сідлом.

Ми ще в дитинстві вчимося, що правда буває складною, але брехня, чим сильніше розбудована і заплутана, ще складніша. Бо в такому випадку треба мати пам’ять як бритву. Треба добре пам’ятати, що було сказано п’ять хвилин, дві години, три дні й пів року тому. У протилежному разі людина починає плутатися у власних словах, а розмова нагадує драматичну боротьбу за те, щоб зберегти хоча б частинку власного обличчя.

Візьмімо класичну шкільну ситуацію. Учень не зробив домашнього завдання. Причина? Та будь-яка, яку тільки можна вигадати. Собака з’їв зошит, інтернет був слабенький, а світло зникло саме тоді, коли учень сів писати твір. Учитель дивиться, слухає і вже знає, що хтось намагається замилити очі, а правда стоїть у кутку і від сорому затуляє вуха.

Із брехнею є ще одна проблема. Вона рідко ходить сама. Зазвичай брехні збираються у групи підтримки, спираючись одна на одну. Один дрібний обман веде до другого, потім – до третього і врешті людина починає брести вже по вуха в нескінченному ланцюзі неправди. Виплутатися з таких тенет нелегко. Зізнання у правді вимагає рішучості та відваги, а ні одне, ні друге, як відомо, не росте на деревах як яблука.

Політики, знаменитості та звичайні смертні мають у цьому плані багато спільного. Усі вони як один муж часом сподіваються, що вдасться щось приховати, що ніхто не помітить, а справа розійдеться по кістках. Однак дійсність буває зловтішною. Інтернет пам’ятає все, сусіди бачать більше, ніж камери спостереження, а знайомі можуть згадати історію десятирічної давнини в найбільш невідповідний момент.

Однак найцікавіше те, як брехня намагається врятувати свою репутацію. Спочатку вона вдає саму невинність, потім змінює версію подій і врешті стверджує, що її неправильно зрозуміли, а сказані слова вирвали з контексту. Людина дивиться на ці акробатичні етюди і в неї складається враження, що вона бере участь у чемпіонаті з гімнастики, але замість медалей – червоні щоки та вуха, що палають від сорому.

На жаль, це не вуха та щоки всіх брехунів, адже по деяких критика стікає як вода з качки. Ті, кого впіймали на брехні, вміють брехати в живі очі та відмовлятися від власних слів серед білого дня. Натомість правда – як кішка. Вона ходить своїми дорогами, іноді на хвилинку зникає, але рано чи пізно повертається та сідає саме там, де її бачать усі.

І тоді раптом виявляється, що все те майстерне вибудовування версій подій було як картковий будиночок. Достатньо найменшого подиху – і все розсипається. Тому старе прислів’я, що у брехні короткі ноги, насправді дуже оптимістичне, адже воно означає, що, хоч можна на якусь мить щось приховати, на короткій дистанції обдурити інших розцяцькованою, але фальшивою мовою, світ має здатність випростовувати історію.

Правда, може, й рухається повільніше, зате вона має зручне взуття, гарну фізичну форму та, найголовніше, чудову пам’ять.

***

Щось розходиться по кістках (coś rozchodzi się po kościach) означає, що якась справа замовчується, забувається або безслідно завершується.

Слова стікають по комусь як вода по качці (słowa spływają po kimś jak woda po kaczce) – хтось залишається байдужим до критики або настанов, не зважає на них, не робить висновків.

Замилювати комусь очі (mydlić komuś oczy) – свідомо вводити когось в оману, обманювати, приховувати правду.

Брехня має короткі ноги (kłamstwo ma krótkie nogi), тобто брехню не можна приховувати довго, рано чи пізно вона вийде наяву.

(За)брести в щось по вуха (brnąć w coś po uszy) – глибоко влізти в якусь складну, неприємну або заплутану ситуацію.

Мати пам’ять як бритву (mieć pamięć jak żyleta) – мати відмінну, надійну та точну пам’ять.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG