За два десятиліття незалежності України оскомину набили постійні пошуки золотого вектора, при дотриманні напрямку якого ми отримаємо щасливу і заможну державу. Керманичі кидають свої погляди то на Схід, то на Захід, а то і зовсім прагнуть рухатися в обидві сторони одночасно. Натомість, для пересічних громадян давно є очевидним те, що варто просто рівнятися на тих, хто живе краще. Не берімо для прикладу великих мегаполісів, як то Варшава, Прага чи Будапешт. Погляньмо, скажімо, на життя простих поляків у польській глибинці. Повірте, отримаємо відповідь, куди прямувати.

Історію села Тріски, що сьогодні територіально входить до складу Красилівського району Хмельницької області, я б назвала особливою.

За даними ОБСЄ в Україні щороку понад 30 тисяч людей стає жертвами торгівлі людьми, а 80 % з них – це представниці прекрасної статі. Нині основна країна призначення для українців – це Росія (половина усіх випадків вербування), на другому місці – Туреччина та Польща, а на третьому – Україна.

22 червня – кривава дата, «подарована» нам націонал-соціалістом Гітлером і червоним диктатором Сталіним. Тепер весь світ знає передісторію 22 червня 1941 року, крім комуністів-симоненківців. Варто нагадувати, що передувало тим трагічним подіям. Наприклад, розчленування Польщі у вересні 1939 року.

14 червня виповнилося 80 років, відколи перестало битися серце відомого історика, соціолога, політика, дипломата, публіциста В’ячеслава Казимировича Липинського.

Триста шістдесят років тому поля під Берестечком були рясно скроплені людською кров’ю. «Ненависть вросла у серця і отруїла кров побратимів», – так описував тодішні часи безсмертний Сенкевич. 28 червня 1651 року розпочалася одна із найбільших битв Європи XVII століття, яка була переломним моментом боротьби під час козацьких воєн.

Подорож до Польщі рейсовим автобусом – лотерея

Часто в опитуваннях ставиться запитання «Яку книжку Ви б взяли із собою на безлюдний острів?». Воно вже містить у собі долю оптимізму. Різного виду здогади й гіпотези, а іноді навіть просто пророчі настанови щодо витіснення Інтернетом книжки, як історичної пам'ятки, не звучать дуже переконливо. Хто хоча б раз у житті відчув «зачарованість книжкою», назавжди залишиться вірним читачем, буде купувати книги чи користуватися послугами бібліотек.