Цей фоторепортаж я присвячую полякам і українцям, яких бандерівці спалили разом із костелом у Колках.
Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії в Колках перед початком війни нараховувала понад 3200 вірян. Вона охоплювала велику територію, була центром деканату. Після того, як німці покинули Колки, бандерівці проголосили Колківську республіку. Тоді переловили поляків, котрі залишилися в містечку, зачинили їх у костелі і спалили – понад 40 осіб. Це сталося в червні 1943 р.
Ян Твардовський із колонії Миляшів біля Колок мав чотирьох дочок і сина. Одна з його доньок, Маріанна, вийшла заміж за українця Романа, вони мали трьох дітей. Поляків із Колок евакуювала самооборона з Пшебража. Роман не захотів утікати з поляками, бо був місцевим і не боявся. Дружина вирішила теж не втікати. Все відбулося дуже швидко. Бандерівці зачинили їх разом з іншими в костелі та спалили.
Коли прийшли совєти, сестра Маріанни, Антоніна, поїхала до Колок, щоби довідатися про долю родичів. Місцеві розповіли їй, що бандерівці намовляли Романа вбити дружину й дочку. Обіцяли, що відпустять його разом із синами. Чоловік не пристав на таку пропозицію і згорів разом із близькими в костелі. Роман – сіль української землі, її сумління і людяність.
Протилежну позицію прийняв передвоєнний секретар гміни Сачковський. Попередньо для вигоди і кар’єри він перейшов у католицизм, покинувши не лише віру, але й батьківське прізвище Сачко. Під час війни повернувся у православ’я, повісив свою дружину-польку й пішов у бандерівці.
На місці цього будинку колись був костел.
Місце, де був костел, люб’язно показали мені українці з Колок.
Це територія католицького кладовища в Колках, нині частково забудована.
Хрест на кладовищі в Колках.
На цвинтарі залишилися фрагменти нагробків і хрестів.
Так виглядав костел у Колках.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Фото зроблені у 2014 р. Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: