На чорно-білому записі Польського телебачення за 1968 р. ми можемо побачити чотирьох красенів «Трубадурів», які виконують чудесну пісню «Краєвиди». Серед них – Ришард Познаковський. Усі вони вродливі та молоді. На жаль, ми дивимося на світ, якого вже немає.

«Я немов народжуюся знову, коли приходжу в костел. Господь тут у кожному куточку», – ділиться сокровенним парафіянка здолбунівського костелу Святих Апостолів Петра і Павла, членкиня місцевого Товариства польської культури Генрика-Ришарда Цирон.

Одні знаходять подарунки 6 грудня під подушкою. Іншим Святий Миколай приносить презенти під ялинку. Є й такі, хто подарунки отримує і під подушку, коли спить, і під ялинку. Ось такі щасливчики.

80 років тому, в ніч із 3 на 4 січня 1945 р., службовці НКВД арештували в Луцьку Адольфа-Петра Шельонжека, ординарія Луцької дієцезії, та ще двох римо-католицьких священників. Так співпало, що одному з них того пам’ятного дня виповнилося 40 років.

У 2016 р. Національний музей у Кракові відкрив павільйон Юзефа Чапського, учня Юзефа Панкевича й одного з найвідоміших представників течії, яку в мистецтві назвали капізмом. Саме в цьому павільйоні восени 2024 р. відкрили виставку «Капісти. Сто літ!» Таким чином вирішили вшанувати сторіччя виникнення однієї з найважливіших груп в історії польського мистецтва, для якої світ – це передусім емоції, виражені кольорами і світлом.

І знову ми звітуємо про нашу діяльність в Україні. Ми поставили перед собою дуже багато завдань. Усі плани нам вдалося реалізувати, а на нашій карті проєктів з’явилися нові пункти.

Передруковуємо статтю професора Болеслава Гльодта з Ковеля «З минулого ковельського замку», опубліковану в № 4 «Землі Волинської» за 1938 р. У ній автор намагався з’ясувати, де була розташована ця древня твердиня.

Щастя для нього – це відчуття рівноваги між тим, що ти береш від інших, і тим, що даєш. Діалог віч-на-віч він вважає найкращою формою контакту. Він уникнув соціальних мереж. Не має особистого мейла. Відносить себе до покоління «старперів». Проте він – актор, реалізований у театрі, кіно та викладацькій діяльності.

Людина не встигла оглянутися, а тут знову свята за поясом. Час летить, як батогом ляснути, – і черговий рік відходить в історію. Тепер, коли років побільшало, а дитячий вік, коли спрагло виглядалася перша зірка, давно забутий, ми вже не чекаємо з нетерпінням на Новий рік і чергову галочку в метриці. Ну що ж, таке життя.

У Музеї волинської ікони відбулося відкриття мандрівної виставки «Подільська ікона ХІХ – початку ХХ століть».