Повернуті із забуття: Ципріян Лібера
Статті

Більшість біографічних нарисів, опублікованих у рубриці «Повернуті із забуття», стосувалися польських військовослужбовців, які після 17 вересня 1939 р. потрапили до радянського полону. Проте багато поляків та українців, призваних на німецько-польську війну, стали бранцями німецької армії. Наш черговий нарис ілюструє долю одного з них.

Ципріян Лібера народився 1914 р. у селі Гута Степанська Костопільського повіту в багатодітній родині заможних селян. Його батько Павло Карлович Лібера (приблизно 1883 р. народження) та мати Броніслава Лібера (приблизно 1888 р. народження) мали у власності 40 десятин землі, третина якої була засаджена лісом. На земельному наділі розташовувалися житловий будинок та господарські споруди. У господарстві було 6 корів, 2 коня, молотарка, січкарня та інший необхідний сільськогосподарський інвентар.

Ципріян був другою дитиною в сім’ї. Він мав братів Степана (1912 р. народження), Юзефа (1919 р. народження), Владислава (1922 р.), Яна (1924 р.), сестер Юзефу (1918 р.) і Мирославу (1925 р.). Усі вони до початку Другої світової війни проживали в Гуті Степанській у батьківському господарстві. Відомо, що Ципріян закінчив 5-класну «повшехну» школу.

1935 р. юнака призвали до Війська Польського. Перші сім місяців він проходив службу у 21-му уланському полку в Рівному. 31 травня 1936 р. його перевели до Любліна у військовий госпіталь на посаду санітара, а 1 вересня того ж року – у військовий госпіталь у Холмі. Останні місяці військової служби хлопець провів у санітарній частині того ж 21-го уланського полку, звідки 20 вересня 1937 р. був звільнений у резерв.

Два роки Ципріян працював у господарстві свого батька. 14 серпня 1939 р. його знову мобілізували до 21-го уланського полку в Рівному через загрозу початку німецько-польської війни. 17 серпня його частину передислокували до міста Радомська, а 30 серпня – на польсько-німецький кордон, до Ченстохови. З 1 до 22 вересня 1939 р. він перебував на фронті. Незважаючи на героїзм польських солдатів, німецька армія паралізувала їхній організований опір, після чого відбулася ліквідація військових підрозділів. 22 вересня в 5-ти км від Варшави Ципріян Лібера потрапив у німецький полон. Зазначимо, що до нацистської неволі потрапив і старший брат Ципріяна Степан (зараз його доля нам невідома). Спочатку бранця доправили до табору поблизу міста Ейлау (Східна Пруссія), а звідти разом із полоненими Юзефом Будзінським (1916 р. народження, рядовий, родом із Ченстохови) та Феліксом Бартовяком (1908 р. народження, водій, родом із Познанського воєводства) перевели в околиці міста Ґубін на сільськогосподарські роботи до землевласника Рудольфа Ферша.

7 липня 1940 р. Ципріян Лібера наважився здійснити втечу. Військовополонені, що перебували разом із ним, знали про його наміри. Щоб якось допомогти, чоловіки віддали йому в дорогу свою добову частку харчів.

Від найманих робітників Рудольфа Ферша, з якими Ципріян Лібера возив до Ґубіна хліб, йому стало відомо, що залізнична колія, котра йде через місто, веде до польського кордону. Саме її як вказівник мав намір використати молодий бранець. Вийшовши о 8 год. вечора з господарства Рудольфа Ферша, він направився в бік міста, однак уже в першому селі його помітили місцеві жителі, які намагалися затримати втікача. Прагнучи позбутися переслідування, військовик втратив орієнтир і знову прийшов до господарства, в якому працював. Йому довелося вдруге долати той самий шлях. Дійшовши до околиць Ґубіна, Ципріян Лібера весь день переховувався в чагарниках, а вночі, обійшовши місто, врешті натрапив на залізничну колію, що мала привести до Польщі.

Як запевняв бранець, через 7 днів, 14 липня, коли розвиднілося, він нарешті побачив типові для його Батьківщини будинки й наважився зайти в один із них, щоб роздобути харчів. Зі слів утікача, увесь період його нелегкої подорожі він харчувався молоком, яке потайки доїв у корів, що знаходилися в загонах на пасовищах конюшини чи люцерни.

Поляк, до якого прийшов Ципріян, дав йому в дорогу продуктів, замінив військове обмундирування на цивільний одяг і вказав шлях у напрямку Сувалок, до яких було понад 50 км. Йдучи в нічний час, втікач часто збивався зі шляху. Одного разу втома подолала його, тому він заліз у клуню та, зарившись у сіно, проспав до ранку, а вранці, почувши польську мову, наважився вийти зі свого сховку. Господарю обійстя Ципріян розповів, що тікає з німецького полону і йде до своїх батьків на Волинь. Той порадив утікачеві йти не до Сувалок, де кордон лежав через яр, що добре пильнувався прикордонниками, а прямувати до німецько-литовського кордону, який легше перетнути, а вже звідти – на територію, окуповану радянською владою.

Прислухавшись до поради, Ципріян Лібера спочатку подався в бік Литви, де без проблем перетнув німецько-литовський кордон, а звідти пішов у напрямку Білорусі. 19 липня 1940 р. о 16.00 бранець перейшов німецько-литовський кордон, а 29 липня прибув до села Гута Степанська. Проте для більшовицької окупаційної влади польські військовослужбовці, що поверталися з німецької неволі, були в першу чергу «соціально-небезпечними елементами», які потребували необхідного «обслуговування» з боку НКВС.

ЧИТАЙ ТАКОЖ (оновлено 28.04.2017): ЗАЛИШИВСЯ ПІСЛЯ НЬОГО ЩОДЕННИК

30 липня 1940 р. Степанський райвідділ НКВС арештував Ципріяна Ліберу за нелегальний перехід кордону та через підозру у шпигунстві на користь Німеччини. Під час слідства він перебував у в’язниці НКВС у Рівному. Архівно-слідча справа на Ципріяна Ліберу містить типові для радянських карально-репресивних органів лексичні моделі, які активно використовувалися в середині 30-х років ХХ ст. на території СРСР. Так, батько в’язня з власника приватного сільського господарства перетворився на «крупного кулака», а сам Ципріян став вихідцем із «кулацкой семьи».

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 2 листопада 1940 р. Ципріяна Ліберу «за нелегальний перехід держкордону» засуджено до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свій термін покарання він відбував у «Івдельлазі». Заключенням прокуратури Рівненської області від 29 серпня 1989 р. Ципріяна Ліберу реабілітовано.

Радянський Союз Ципріян Лібера залишив разом з Армією Андерса. На сайті wolyn.ovh.org ми знайшли інформацію про те, що він загинув у битві під Монте-Кассіно. Натомість на сайті http://polskiecmentarzewewloszech.eu подано також інформацію про дату смерті (17 травня 1944 р.) та розташування його могили na Польському військовому кладовищі на Монте-Кассіно.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ГУМНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ СТАХУРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН МАЛІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ ШМИГУЛЯНТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ ШИМАНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КНАПІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ВАГНЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН СМОЛІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАНЬКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ НЕНДЗІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ПАЛЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ ЛЕХОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАКСИМІЛІАН СЛИВІНСЬКИЙ

ЩЕ РАЗ ПРО КАРОЛЯ БЄЛЯКОВА

МАРІЯ І КАРОЛЬ БЄЛЯКОВИ. ЗЛИЙ ЖАРТ ДОЛІ…

НЕОПЛАКАНІ ДУШІ ПРОСЯТЬ ПРО ПАМ’ЯТЬ (продовження про Стефанію Курцвайль)

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАНІЯ КУРЦВАЙЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МЕЧИСЛАВ КВЯТКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ПУТРИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ ГОДОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ БЄЛЯКОВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ЗДАНЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕНА БАНЬКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ГАЄК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022