«Завдяки їм» – це розповідь про історію луцького кафедрального костелу. Під час презентації, котра відбулася 28 вересня в Бібліотеці-філії № 10 у Луцьку, лучани мали можливість поспілкуватися з автором книги Анатолієм Оліхом.
Організатор та ведуча презентації Марія Пилипчук підкреслила, що 2016 р. став для костелу Святих Петра і Павла в Луцьку багатим на ювілеї: 400-та річниця закладення наріжного каменю костелу, 25-та річниця повернення храму католицькій громаді, 20-та річниця відновлення Луцької дієцезії. Звернула також увагу присутніх на те, що автор книги родом не з Луцька, проте так склалося, що став одним із дослідників сторінок історії міста.
Як саме автор зацікавився тематикою та наважився написати книжку, він розповів особисто під час презентації. Пояснив він це й у своїй книзі: «Так розпорядилося Боже Провидіння, що луцькі священики для мене, уродженця Вінницької області, стали, можна навіть так сказати, рідними. Броніслав Джепецький був парохом парафії святого Флоріана у Шаргороді – моєї рідної парафії, парафії моєї матері та батьків моєї дружини, наших дідів та бабусь. Антоній Хоміцький, у свою чергу, був парохом парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, звідки родом мій батько. Андрій Гладисевич уділив хрещення моєму братові Патрику у віддалених від Шаргорода Гречанах, бо батьки боялися хрестити його в рідній парафії…»
Під час презентації ведуча та автор розповіли про те, як побудовані та кому присвячені окремі розділи книги, сказали кілька слів про головних героїв – священиків та мирян, котрі відроджували храм. Присутні мали також можливість переглянути їхні фото, зібрані автором із різних джерел.
Анатолій Оліх звернув увагу на те, що 4 вересня в Торуні закінчився дієцезіальний етап беатифікації Адольфа Шельонжека, луцького єпископа в 1925–1950 рр., якому в книзі присвячено цілий розділ («Незламний пастир»), а 11 вересня в Караганді до лику блаженних був зарахований Владислав Буковинський, парох луцької кафедральної парафії в 1939–1945 р. (про нього йдеться в розділі «Свідки віри»). Владислав Буковинський, до речі, був одним із небагатьох, хто пережив розстріл у Луцькій тюрмі в 1941 р. Священикам Луцької дієцезії у книзі виділено окремий розділ.
Ще один розділ присвячено спогадам очевидців про відродження храму. Першим ініціатором повернення храму католицькій громаді стала Марія Домалевська. Наприкінці 70 – на початку 80-х рр. їй вдалося зібрати 120 підписів під відповідним проханням. Проте у Волинській обласній раді його відхилили, мотивуючи тим, що католиків у місті на такий великий храм замало. Новий збір підписів розпочався вже після початку перебудови. У 1989 р. було зареєстровано католицьку громаду, а в червні 1991 р. католикам повернули храм. Учасники презентації підкреслили, що цей розділ дуже цінний, оскільки автор увіковічнив свідчення очевидців.
Наталя ДЕНИСЮК
