Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.
З Омелянки родом мій Тато. Із дитинства я щодня слухав його розповіді, у них Тато завжди згадував про це село.
Після знищення Гути Степанської місцеві поляки впродовж двох тижнів переховувалися в лісах. Потім із Рафалівки прибули німці й вивели поляків, а було їх багато. Великою колоною вони проїжджали через спалені Гуту Степанську, Седлисько, Вирку й Сошники. Тато розповідав мені про трупи двох людей, які хтось посадив на забитій корові та свині й підпер палками.
Зважаючи на всі ці спогади про Омелянку, родину, сусідів, партизанів, убитих євреїв, заграву на небі, я хотів би присвятити цей фоторепортаж пам’яті кількох десятків осіб. Проте обрав Яніну Мишаковську, дочку Пьотра Суліковського, яка народилася в 1922 р. Перед війною вона вийшла заміж за Казімєжа Мишаковського. Перед народженням сина Вацлава чоловіка мобілізували на Оборонну війну 1939 р., з якої він так і не повернувся. Вацлав народився 11 вересня й ніколи не бачив батька. Після війни Яніна жила з дуже доброю людиною, проте про першого чоловіка так і не забула. Я розмовляв із пані Яніною багато годин. Коли вона згадувала першого чоловіка, завжди казала: «По сей день не повернувся». Вона ще досі надіється, що він може повернутися.
Омелянка перестала існувати кривавої ночі з 16 на 17 липня 1943 р. Після знищення Гути Степанської більшість місцевого населення дісталася до Грабіни, розташованої біля залізниці. Частина сховалася в лісах. Ті, кому вдалося врятуватися, розсіялися по всьому світу.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РОМАШКОВЕ, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
ГАЛИ В ГМІНІ АНТОНІВКА САРНЕНСЬКОГО ПОВІТУ
ХОЛОНЕВИЧІ – КРИНИЦЯ, ЯМА СМЕРТІ
