Завершується рік, а значить прийшла пора підбивати підсумки. Проте цього разу «Волинський монітор» має ще одну святкову нагоду для роздумів: сьогодні ми віддаємо у Ваші руки ювілейний 200-й номер.

Із нагоди ювілею ми в редакції жартома говоримо, що святкуємо «двохсотліття» нашої газети. А значить, повинні підсумувати те, що нам вдалося протягом попереднього «століття», бо про перше ми вже звітувалися.

Отже, найважливішим здобутком цього другого «століття» вважаємо людей, котрі повірили в нас, і, головне, у власні сили та почали з нами співпрацювати. І, до речі, саме в цьому полягає особливість «Волинського монітора» – його творять також люди, котрі не є журналістами, проте мають про що всім нам розповісти. Наслідком цього стали нові постійні рубрики, які отримали свого вірного Читача.

З історією волинського футболу нас ознайомлює Сергій Грудняк, шляхом волинських хрестів ми крокуємо з Янушем Горошкевичем, кременецькими хроніками з нами ділиться Ядвіга Гуславська, а про рівненсько-польські відносини роздумує у своїх фейлетонах, завжди актуальних і цікавих, Ева Маньковська.

Своєрідним брендом «Волинського монітора» вже стали тексти Тетяни Самсонюк про поляків, репресованих радянською владою. Рубрика «Повернуті із забуття» існує понад три роки, за її матеріалами ми видали книгу «Полонені вересня 1939-го» та готуємо до друку наступну. Хоча, мабуть, найдорожчим здобутком проведеної пані Тетяною роботи є листи від родичів героїв її текстів. Важко описати ті емоції, які переповнюють нас, коли ми отримуємо мейли з Канади, США, Польщі чи Великої Британії, у яких читаємо: «Це мій дідусь…», «Мама все життя шукала інформацію про тата…», «Він пройшов бойовий шлях Армії Андерса і жив після війни у…», «Дідусь завжди вірив у людей. Шкода, що він не дожив до сьогодні, щоб побачити, що до їхніх доль хоч хтось не байдужий…» У такі хвилини ми розуміємо, що те, що ми робимо, дуже важливе для наших Читачів.  

До речі, прикладом тут можуть послужити нариси про братів Казімежа та Яна Язвінських, розстріляних енкаведистами. Про першого з братів Тетяна Самсонюк написала в номері 23 (199) від 7 грудня 2017 р., про другого розповідає в сьогоднішньому номері. Під час роботи над нарисами нам вдалося зв’язатися із внуком Яна Язвінського, завдяки котрому ми дізналися про долю цілої родини, відомої в міжвоєнному Рівному.

Важливу допомогу в роботі над газетою нам надають учителі, скеровані в Україну Центром розвитку польської освіти за кордоном (ORPEG). Вони є авторами публікацій про життя осередків, де працюють, а також допомагають нам вичитувати тексти. Із цього номера ми започатковуємо нову рубрику – «ABC польської культури». Її вестимуть Габріеля Возняк-Ковалік і Вєслав Пісарський – учителі, яких ORPEG скерував на Волинь. Із цими авторами наш Читач неодноразово мав змогу познайомитися. Пані Габріеля нещодавно на Волині, проте вже встигла написати кілька цікавих текстів для нашого видання, а от пан Вєслав багато років підряд інформує нас про життя місцевих польських організацій. Без його заміток із Ковеля та Луцька сьогодні важко уявити «Монітор».

Щораз частіше ми отримуємо повідомлення про різноманітні заходи, які відбуваються в польських організаціях Луцького консульського округу. Пишуть їх не тільки керівники, а й члени товариств із Рівного, Здолбунова, Дубна, Корця, Ковеля, Любомля, Любешова, Берестечка, Чорткова, Гусятина, Кременця, Тернополя та ін. Вважаємо це позитивним наслідком проведених нами тренінгів для лідерів польських організацій Луцького консульського округу, із якими ми ділилися знаннями про те, як потрібно інформувати про діяльність своїх осередків.

Дякуємо всім нашим Читачам і Дописувачам за проведений разом рік і за те, що Ви були з нами всі ці 200 номерів. Бажаємо Вам усього найкращого з нагоди Різдвяних свят! До зустрічей у Новому році!

ВМ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«МОНІТОР» ЖИВ, ЖИВЕ І БУДЕ ЖИТИ!» ПРИВІТАННЯ З РІВНОГО З НАГОДИ 200-ГО НОМЕРА