Сьогодні вийшов 400-й номер «Волинського монітора». Це для нас ще один привід підбити підсумки пройденої дороги. Її четверта частина припала на час повномасштабного російського вторгнення.

Нагадаємо, що 300-й номер побачив світ 24 лютого 2022 р.

Тоді, 100 номерів назад, ми розповідали, з чого все почалося і чому газета носить назву «Волинський монітор».

400-й номер «Волинського монітора» в електронному форматі доступний тут.

Сьогодні ж ми хочемо поділитися з вами відгуками наших читачів, які вони залишили, заповнивши спеціальну анкету. Ми не планували проводити таке опитування, тож не дуже до нього готувалися й запізно його запустили. Проте нам усе ж вдалося отримати три десятки відповідей.

Ідея провести анкетування виникла під час чергового обговорення редакційної пошти. В ті дні ми отримали кілька листів, які вкотре нам показали: завдяки тому, що ми робимо, люди знаходять інформацію про своїх рідних або й узагалі відновлюють із ними контакти.

Уже коли запустили анкету, ми отримали мейл від родини, чий родич спочиває в Ківерцях. Місцеві знають цю могилу через особливий пам’ятник – постать ангела над двома дітьми, які загинули на залізниці. Завдяки тому, що парафіяни місцевого костелу, прибираючи це кладовище, зробили фото, а отець Кшиштоф Орліцкі надіслав замітку, яку ми опублікували на сторінках газети разом зі світлинами, родина довідалася, що цей пам’ятник досі стоїть.

Надіємося невдовзі описати кілька історій із редакційної пошти, а поки що запрошуємо ознайомитися з відповідями деяких учасників анкетування. Ми знаємо, що нам ще є куди рости й покращуватися, але сьогодні все ж дозволимо собі бути нескромними і похвалити себе словами наших читачів із Кременця, Маневичів, Сєрадза, Хоцянова, Варшави, Гусятина, Торчина, Здолбунова, Березного, Ковеля, Луцька, Рівного, Любліна, Кракова та Лідзбарка-Вармінського.

Зокрема, ми запитали в них, коли й за яких обставин вони познайомилися з «Волинським монітором». Багато хто відповів, що вперше побачив газету в польському товаристві або костелі. Тут ми хочемо сердечно подякувати всім організаціям і парафіям, які протягом 17 років нашої діяльності допомагали й допомагають нам розповсюджувати газету. Вони забирають її на пошті, розносять, розвозять, роздають, передають далі. А ще дописують до нас, розповідаючи про свою діяльність, завдяки чому ми можемо бачити живу й динамічну картину життя польської спільноти в Україні, та допомагають нам знаходити співрозмовників для наших публікацій.

Ще респонденти згадали навчальні заклади, де отримували номери від викладачів, різні події, де можна було почути про газету чи взяти її, про знайомих, від яких довідалися про часопис, та про інтернет-пошуки, під час яких натрапили на наш сайт чи соцмережі.

«Моє попереднє місце роботи було безпосередньо пов’язане зі створенням газети, тож я чудово пам’ятаю, коли вийшов її перший номер», – написав Роман Павлюк. У 2009 р. він працював у Генеральному консульстві РП у Луцьку, яке надало величезну підтримку газеті на її старті, а нині він один із нас – журналіст і перекладач «Волинського монітора».

Одна з діаграм із результатами опитування

«Із газетою «Волинський монітор» я познайомилася під час важливої для нашої громади події – встановлення пам’ятника загиблому воїну Богдану Щербику в селі Усичі. Разом із польськими партнерами ми вшанували пам’ять Героя, а представники газети висвітлили цю подію. Саме тоді й відбулося наше знайомство», – написала Алла Ревуцька з Торчина.

«Бо це надійне джерело знань про польсько-українські відносини», – сказала Катажина Якубовська з Варшави, відповідаючи на запитання, чому вона читає «Волинський монітор». Наступні відповіді на це запитання звучали так: «Щоб бути в курсі подій та розширювати свої знання» (Олександр Радіца, Здолбунів), «Щоб плекати пам’ять про людей і місця» (Рафал із Любліна), «Мене цікавить Волинь» (Маріоля Рудаковська, Лідзбарк-Вармінський).

Респонденти зазначили, що зі сторінок «Волинського монітора» дізнаються про життя поляків та польських організацій у регіоні. Написали також про можливість регулярно отримувати інформацію про нові проєкти, конкурси, гранти й заходи, які сприяють розвитку польсько-українського партнерства, та поглиблювати свої знання з польської мови.

Наша читачка із Сидорова в Тернопільській області. Фото: Іван Пейко

«Часопис вдало поєднує тематику історичних розповідей, ілюстрованих архівними документами і фотографіями, із сучасним життям польської національної спільноти на території України. Оскільки я римо-католик, дуже втішений чисельними публікаціями про життя римо-католицьких парафій Волинської, Рівненської й Тернопільської областей.

Варті уваги публікації про особливості польської мови. Також  цікаві життєві історії поляків України, які не втратили своєї ідентичності. Звісно, надзвичайно актуальні у сфері міждержавних та міжетнічних відносин ті дописи, які нагадують окремим (найімовірніше, непостійним або випадковим) читачам часопису, про ту співпрацю та допомогу, яку Польща надає з перших днів сучасної війни», – написав Олег Рачок, голова ГО «Товариство польської культури Березнівщини».

Генеалог Артур Альошин із Луцька відзначив: «Редакція, готуючи публікації до друку, чіпляється до кожного слова, в позитивному значенні. Ви опрацьовуєте текст так, щоб усе було зрозуміло, чітко, без подвійних трактувань. Ви якісно робите свою роботу. Так, якась тема мене більше цікавить, якась – менше, але саме за якість я ціную «Волинський монітор». Окрім цього, газета представляє польську національну спільноту. Серед моїх предків є поляки, тож це частина моєї ідентичності. На Волині не багато варіантів, що можна почитати про життя поляків, хіба що закордонні медіа, але хочеться саме локального акценту. Це ще одна причина, чому я читаю «Волинський монітор».

Респонденти відзначили як найцікавіші для них, зокрема, рубрики про родинні історії людей із польським корінням із Волинської, Рівненської й Тернопільської областей, поляків, репресованих радянською владою, польсько-українську співпрацю, події в польських організаціях, публікації про видатних діячів, пов’язаних із регіоном, статті про польські фразеологізми та польську культуру.

Наша читачка Тетяна Поліщук із Луцька. Родом вона з Томашгорода в Рокитнівській громаді. Тут ми опублікували її родинні історії

Поставили ми й запитання про те, які наші тексти найбільше запам’яталися читачам. «Розповідь про моїх предків і про предків членів товариства», – розповіла Софія Михалевич зі Здолбунова. «Родинні історії, трагізм людських доль», – зазначив Пьотр Ковалік із Кракова. «Матеріали про Маневичі, Олику», – відповіла Людмила Веремчук із Маневичів. «Тексти про поїздки дітей до Польщі. Публікація про майстерклас із писанкарства, який я проводила», – додала Валентина Бугайчук зі Здолбунова.

«Найбільше я, звичайно, пам’ятаю свої тексти, опубліковані в газеті. Наприклад, про католицький цвинтар у Луцьку, на якому нині меморіал», – поділився Артур Альошин.

«У газеті я завжди знаходжу щось для себе. Найбільше мене цікавлять сімейні історії. Мої батьки родом із Тернопільської області. Мама часто розповідала про ті краї та сумувала за ними. Тому мене цікавлять також історії інших людей із тих сторін», – написав Збігнєв Здебяк із Хоцянова.

Наші читачі зі Збаража Едуард Перець та Петро Байдецький. Фото надав Петро Байдецький

«Я читаю практично всі статті «Волинського монітора», але ті, що про Алойзія Фелінського, запам’яталися найбільше, оскільки мама моєї прабабусі в дівоцтві носила це прізвище», – написала Маріоля Рудаковська.

«За понад 10 років, проведених із «Волинським монітором», таких текстів було дуже і дуже багато, тому виокремити публікацію чи публікації, які найбільше запам’яталися, відразу неможливо. З останніх публікацій найбільш виразною серед інших, на мою думку, є масштабне історичне дослідження Катерини Глоді «Емануель Малинський – людина-легенда з Полісся» про життя та діяльність мого земляка, уродженця села Зірне на Березнівщині, поляка Волині та видатної історичної постаті, яка залишила величезну культурну, соціальну та індустріальну спадщину на Березнівщині. Цією роботою авторка показала світові нові, раніше не дослідженні цікаві сторінки життя такої яскравої (та чомусь раніше дуже малодослідженої) історичної постаті, як Емануель Малинський. Таке дослідження та публікація таких тестів не тільки збагачують нашу польську культурну спадщину на Волині, в Україні, а й загалом висвітлюють колосальну роль наших предків, поляків Волині та Східних Кресів, у її культурному та промисловому розвитку», – написав Олег Рачок із Березного. Редакція висловлює пану Олегу особливу вдячність за розлогі й детальні відповіді.

«Усі тексти для мене цінні», – відповів пан Рафал із Любліна. І саме його словами ми підсумуємо все сказане вище. 

У кожен текст – чи це невеличка замітка, чи багаторічний цикл публікацій – ми вкладаємо зусилля, час і частинку себе. Тому ми вдячні всім за добре слово, кожну відповідь, кожну реакцію, кожен лист чи коментар.

«Волинський монітор» на заняттях у Центрі польської мови та культури імені князів Любомирських у Рівному. Фото: Яніна Яремчук

Наталя Денисюк

На головному фото: Харцери загону «Волинь» і «Волинський монітор». Автор світлини: Анатолій Оліх