Улітку 1937 р. волинський воєвода Генрик Юзевський заснував Кубок Волині, за який мали боротися збірні міст воєводства.
Перші матчі за кубок Юзевського, які зіграли 1 серпня 1937 р., офіційно відкрили новий осінньо-літній сезон 1937–1938 рр. Участь у змаганнях взяли дев’ять збірних (деякі міста представляли одну збірну). На кожному етапі переможця визначали за сумою двох ігор на полі кожного із суперників. Уже в першому колі припинила боротьбу збірна Луцька, яка програла команді з Дубна (3:3 і 0:7). Збірна Рівного без проблем перемогла об’єднану команду Сарн і Костополя (2:0 і 6:1). Ковель удома обіграв Володимир-Волинський (9:1), а результат другого матчу не вдалося віднайти. Об’єднана збірна Кременця і Дедеркал перемогла Здолбунів (3:0 і 2:2).
У другому колі Дубно завдало поразки Ковелю (3:1 і 1:1), а Рівне перемогло Кременець–Дедеркали (1:0 і 2:2). Переможці цих змагань у матчах між собою визначали суперника для збірної Янової Долини, чий «Стрілець» тоді завершував змагання за вихід до Державної ліги. Право зіграти з командою з Янової Долини здобула збірна Рівного (2:1 і 2:2). Вирішальні матчі відбулися вже в березні наступного року.
У вересні 1937 р. стартував другий сезон Ліги Волинського окружного союзу футболу. В одному з матчів першого кола чинні чемпіони округу, базальтові стрільці, перемогли одного з головних своїх конкурентів – Поліційний спортивний клуб (ПСК) Луцька (7:2). По три голи в цій грі забили Гжегож Каба та Юзеф Козлік. Але загалом клуб із Янової Долини грав у цей період непереконливо. Йому, щоправда, вдалося стати першим володарем Кубка Волині, перемігши Рівне у вирішальному матчі (4:2), проте в чемпіонаті колишній лідер округу боровся вже за право залишитися в Лізі Волинського окружного союзу футболу.
Узимку ПСК Луцька обрав нового президента – ним став Вацлав Клечевський. Новий керівник клубу одразу взявся за кадрові питання. Так, йому вдалося повернути з Гданська найкращого нападника команди Леоніда Молчановського. З Варшави повернувся до ПСК воротар Віктор Должанський. Весною, вже в розпалі змагань, знову грав за поліційний клуб Тадеуш Пюршель. Поповнили команду й нові гравці.
Під час весняно-літньої частини змагань ПСК впевнено здобував пункти в матчах. І тільки зі «Стрільцем» із Янової Долини клубу так і не вдалося досягти реваншу (2:2). В цій грі у стрільців двічі забив Евгеніуш Зьола, а в поліціянтів – Леонід Молчановський і Тадеуш Пюршель. Невдача, однак, не завадила поліціянтам утретє стати найсильнішою футбольною командою на Волині. В чемпіонському складі 1938 р. за ПСК грали воротарі Должанський і Суходольський, захисники Мазур, Шевчик і Врублевський, помічники Стриж, Вечорек і Вольський, нападники Пюршель, Зеленов, Молчановський, Ведмеденко та Косяж.
З інших команд відзначимо злет Волинського спортивного клубу «Погонь» із Рівного та третє місце луцького Військового спортивного клубу (ВСК), керівництву якого вдалося залучити до складу команди нових гравців: Дзецьоровського з клубу «Яніна» (Золочів), Закшевського з Робітничого спортивного клубу у Львові, Трояновського зі спортивного клубу 4-го танкового батальйону та «кілька молодих підпоручників, котрі розпочали службу в місцевому гарнізоні».
(№ 32 від 7 серпня 1938 р.)
ПСК Луцька з поразки стартував у змаганнях за вихід до Державної ліги: в Гродні луцькі поліціянти поступилися місцевим воякам із результатом 2:3. Проте всі наступні матчі клуб виграв, завдяки чому єдиний з усіх волинських чемпіонів став переможцем групи на першому етапі змагань. Зокрема, в Луцьку місцеві поліціянти завдали поразки «Маккабі» з Вільна (5:1, у звіті про гру репортер часопису «Wołyń» не вказав, хто забив голи для ПСК), «Погоні» з Бреста (3:1, два голи забив Молчановський, ще один – Ведмеденко) та ВСК із Гродна (6:2, три голи забив Молчановський, по одному – Ведмеденко, Пюршель і Косяж). Із перемогами повертався луцький ПСК із Вільна (1:0) та Бреста (5:2). На жаль, імена футболістів із луцької команди, які забили голи в цих матчах, не подав жоден часопис, опрацьований автором.
Волинський футбол здобув й інші успіхи влітку 1938 р. В липні в Рівному відбулися фінальні змагання чемпіонату союзу «Маккабі». Чотири команди визначали єврейського чемпіона Польщі за олімпійською схемою. У фінальному поєдинку «Гасмонея» (Рівне) перемогла команду «Маккабі» (Варшава) із результатом 1:0. У Рівному також зіграли «Маккабі» з Кракова та Пінська.
Після цієї перемоги рівненська єврейська команда провела товариський матч у Львові з тамтешньою «Гасмонеєю». Як зазначав часопис «Wołyń», зустріч «двох найкращих єврейських команд Польщі» завершилась нічиєю – 1:1. Гол для Рівного забив Брікман, для господарів поля – відомий волинянам Соломон Пінус.
Успішно виступав на загальнопольській арені юніорський чемпіон Волині «Погонь» (Рівне). У чвертьфінальних змаганнях команда перемогла ВСК Гродна.
У півфіналі суперником «Погоні» стала юніорська команда клубу «Унія» (Люблін). Матч відбувся в Рівному. Регламентований час гри (команди грали 2 тайми по 30 хв.) завершився нічиєю – 2:2. Суддя відповідно до правил змагань призначив ще один тайм, але і він не приніс результату. Тоді команди пробивали по 3 пенальті. Господарі забили всі, а гості – тільки 2. Тож, із загальним рахунком 5:4 перемогу здобула «Погонь». Таким чином волинська дружина вийшла до фіналу, в якому програла команді «Вісла» (Краків).
У кінці серпня 1938 р. ПСК Луцька стартував у фінальних змаганнях за вихід до Державної ліги. Грати на рівних проти ще сильніших суперників, попри всі старання гравців поліційного клубу, не вдавалося. Але луцькі футболісти безпосередньо вплинули на визначення переможця змагань. Після п’яти поразок підряд від клубів «Гарбарня» з Кракова (4:5 і 1:5), «Шльонськ» із міста Свєнтохловіце (1:4 і 2:8) та «Юніон Туринг» із Лодзі (0:2) в останньому турі на полі луцького стадіоні імені маршалка Пілсудського волинський чемпіон грав проти команди з Лодзі, якій для першого місця необхідна була перемога. Однак несподівано для суперника господарі зустріли його шаленим опором і на початку другого тайму перемагали з рахунком 3:1 (по одному голу забили Вольський, Молчановський і Пюршель). І хоча до завершення матчу «Юніон Туринг» зрівняв гру (3:3), не без допомоги самих поліціянтів (за хвилину до кінця захисник Вечорек забив м’яч у власні ворота), омріяну путівку до ліги він не отримав, а переможцем фінальних змагань став клуб «Гарбарня».
Останню свою гру сезону 1937–1938 рр. ПСК провів 16 жовтня. Отже, згаданий сезон тривав більше 13 місяців.
Сергій ГРУДНЯК
P. S. від автора: Матеріал підготовлено на основі публікацій у пресі за 1937–1938 рр. у виданнях «Wołyń» (Луцьк) і «Janowa Dolina» (Янова Долина), а також документів, що зберігаються в Державному архіві Волинської області. Використані також публікації з часопису «Przegląd Sportowy» (Краків) з інтернет-ресурсу бібліотеки Варшавського університету.
Буду щиро вдячний усім, хто поділиться зі мною будь-якими відомостями про діячів і гравців волинського міжвоєнного футболу, їхніми фотографіями чи іншими матеріалами. Ви можете знайти мене у «Facebook» (Serhiy Grudnyak) чи відправити лист на електронну пошту: sgrudnyak@gmail.com
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
1921 РІК: ПОЧАТОК ФУТБОЛУ У ВОЛИНСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ
1922 РІК: ПЕРШИЙ ЧЕМПІОНАТ ДЛЯ ВОЛИНСЬКИХ КОМАНД
1923 РІК: КОВЕЛЬСЬКА КОМАНДА ПЕРЕХОДИТЬ ДО КЛАСУ А
1924 РІК: ВСК КОВЕЛЬ СЕРЕД ЛІДЕРІВ КЛАСУ А
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1925–1926 РОКАХ: ПЕРШІ ДОСЯГНЕННЯ «СОКОЛА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1926 РОЦІ: ПОВЕРНЕННЯ «ГАЛЛЕРЧИКА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1927 РОЦІ: СЕЗОН ПЕРЕД «РОЗЛУЧЕННЯМ»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1928 РОЦІ: ПЕРШИЙ ВЛАСНИЙ ЧЕМПІОНАТ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1929 РОЦІ: СКАНДАЛЬНИЙ ЧЕМПІОНАТ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1930 РОЦІ: НАЙВИЩИЙ ЗЛЕТ «СОКОЛА»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1931 РОЦІ: УТВОРЕНО ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ СОЮЗ ФУТБОЛУ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1933 РОЦІ: ОСТАННІЙ УСПІХ РІВНЕНСЬКОЇ «ГАСМОНЕЇ»
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1934 Р.: КІНЕЦЬ ГЕГЕМОНІЇ РІВНОГО АБО ЧЕМПІОНАТ СКАСОВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1935 Р.: ЯНОВА ДОЛИНА СЕРЕД ЛІДЕРІВ КЛАСУ А
ВОЛИНСЬКИЙ ФУТБОЛ У 1936 Р.: РІК ЗМІН І НОВОВВЕДЕНЬ
