Повернуті із забуття: Фелікс Галас
Статті

До діяльності антирадянського підпілля на Волині в 1939–1941 рр. долучалися поляки різного віку, майнового стану та професійної приналежності. Цього разу в циклі, присвяченому діяльності Союзу збройної боротьби – 1, пропонуємо Читачам нарис про Фелікса Галаса, перукаря з Рівного.

Народився Фелікс Галас 25 серпня 1897 р. у місті Цєхоцінок у родині столяра Яна Галаса (1860 р. н.). Імені матері Фелікса ми не знаємо, проте відомо, що вона померла 1931 р. Хлопець закінчив міське училище. У 1917–1918 рр. він був членом Польської військової організації, однак, за його словами, жодної активної діяльності в ній не вів.

Брат Фелікса, Станіслав (1904 р. н.), на початку Другої світової війни жив на території Генерал-губернаторства.

У Рівному Фелікс Галас мешкав разом із дружиною Антоніною (народилася 6 липня 1904 р.) на вулиці Леопольда Ліса-Кулі, 17 (ця адреса вказана в документах НКВС, натомість згідно з іншими архівними документами станом на 1935 р. родина проживала на вулиці Пілсудського, 21). Подружжя виховувало двох дітей: Аліну (1932 р. н.) та Єжи (1937 р. н.). У радянських документах Фелікс Галас згадується як власник перукарні й будинку.

Після встановлення радянської влади Фелікс Галас вступив до артілі перукарів і працював у перукарні № 1 у Рівному. Очевидно, саме ця перукарня й була його власністю, націоналізованою радянською владою.

Ще в жовтні 1939 р. будинок Галасів став прихистком для поляків, котрі намагалися уникнути переслідування радянських органів влади. Саме тоді в них поселилися стоматолог Ірена Міллер та її сестра Пшецлавська (імʼя не відоме), дружина польського офіцера. До Рівного вони переїхали з військової осади Креховецька. У грудні 1939 р. до Ірени Міллер та Пшецлавської приїхав їхній знайомий, офіцер Війська Польського, виходець із Познанського воєводства, котрий представився Скірмунтом. Пізніше Фелікс Галас з’ясував, що в його будинку зупинився активний член польського підпілля на псевдо «Тома». Про цю особу ми згадували у вступній статті до циклу біографічних нарисів про учасників Союзу збройної боротьби – 1. Таким чином, будинок Фелікса Галаса перетворився на явочну квартиру СЗБ.

У грудні 1939 р. Ірена Міллер виїхала до Варшави, через місяць будинок Галасів залишила і Пшецлавська.

Удруге Тома відвідав будинок Галасів на початку грудня 1940 р. За офіційною версією він розшукував свою дружину і з цією метою побував у Львові та Сарнах. У приватній розмові Тома розповів Феліксу Галасу про його справжнє завдання – він мав створити в Рівному осередок польського підпілля. Саме Фелікс повідомив йому адреси осіб, які того цікавили. У день, коли Тома вперше приїхав до Рівного, близько 10 год. вечора в будинок Фелікса Галаса прийшли Казимир Язвінський та Єжи Крюгер, які очолювали міський осередок СЗБ. Фактично саме в будинку Фелікса Галаса зародилася нова конспіративна антирадянська організація в Рівному.

Більше Фелікс Галас жодного разу не зустрічався ні з Томою, ні з Казимиром Язвінським, ні з Єжи Крюгером. До СЗБ його завербував Сигізмунд Сочинський. На початку березня 1940 р. він увійшов до складу його п’ятірки. Також Фелікс рекомендував залучити до лав підпілля Адама Вагнера. Чоловіки склали присягу на вірність СЗБ на квартирі Фелікса в присутності Сигізмунда Сочинського. Тоді ж отримали спільне завдання вербувати до організації надійних поляків. Однак уже 17 березня 1940 р. до Фелікса прийшов Ян Копчинський і попередив, аби він припинив будь-яку роботу як член організації, оскільки на той час до в’язниці НКВС уже потрапили брати Ян та Казимир Язвінські.

Попри інструкції щодо вербування нових членів і забезпечення умов конспірації, члени підпілля часто розповідали один одному про вже залучених осіб, що в подальшому сприяло швидкому виявленню й ліквідації польських конспіративних структур на Західній Україні. Так, Сигізмунд Сочинський розказав Феліксу про те, що до СЗБ входить Казімєж Мемпель, а Яну Копчинському як члени СЗБ були відомі Фелікс Галас та Адам Вагнер.

Фелікса Галаса арештували 9 березня 1940 р. На допиті 23 квітня 1940 р. слідчого зацікавив той факт, що Фелікса в Рівному всі знали як Галасінського. В’язень розповів, що його батька в Цєхоцінку також називали Галасінським, хоча скрізь у документах він значився як Галас. Сам Фелікс у школі й на службі у Війську Польському проходив під прізвищем Галасінський, однак у 1929 р. для отримання паспорта він був змушений запросити витяг із метричної книги, аби дізнатися своє справжнє прізвище. У метриці зазначалося, що він Фелікс Галас, син Яна Галаса. Однак як власник перукарні на вивісці він зазначив, що це перукарня Галасінського, тому в місті всі знали його саме за цим прізвищем.

Halas1

Під час слідства Фелікс Галас намагався приховати свою причетність до СЗБ. Однак згодом виклав усі відомі йому факти, про які слідчі вже знали від інших фігурантів справи. 

Вироком Рівненського обласного суду, виїзне засідання якого відбулося 22–23 листопада в Дубні, та повторного судового засідання, яке пройшло 17–18 січня 1941 р., за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР Фелікса Галаса засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно–трудових таборах та обмеження у громадянських правах на п’ять років із конфіскацією всього майна. Верховний суд УРСР рішенням від 7 березня 1941 р. залишив касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Halas2

Заключенням прокуратури Рівненської області від 30 грудня 1993 р. Фелікс Галас потрапляє під дію ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р. У цьому документі зазначено, що Фелікс Галас перебував у неволі 1 рік, 5 місяців та 20 днів і був звільнений 29 серпня 1941 р. Можемо припустити, що як громадянина Другої Речі Посполитої його амністували на підставі договору Сікорський-Майський.

Подальша доля членів родини Галасів нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно–слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.\

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Юзеф Афент
Статті
Наш черговий нарис присвячено Юзефу Афенту, старшому поліціянту 2-го комісаріату поліції в Рівному, арештованому радянською владою на другий день після її вторгнення на територію Другої Речі Посполитої.
21 вересня 2022
Повернуті із забуття: Єжи Толвінський
Статті
Криміналіст із Рівного Єжи Толвінський – один із багатьох польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. Його 1940 р. засудили до восьми років виправно-трудових таборів за службу в «польсько-панській» поліції.
09 вересня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Слівінський
Статті
Одним із героїв книги «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яку нещодавно видала редакція «Волинського монітора», був Владислав Слівінський. На початку 1941 р. за підпільну антирадянську діяльність його засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.
25 серпня 2022
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022