«Тепер ти для мене стала майже синонімом сапфірового кольору», – писав Мегоффер до дружини під час роботи над «Чудесним садом», однією з найкращих своїх картин.
Важко в біографії Юзефа Мегоффера знайти відголоски скандалів, бурхливих і виняткових романів або хоча б якоїсь екстраординарної авантюри. Тобто всі ті деталі, завдяки яким подія або митець «продаються» краще, в нашому випадку не спрацьовують. Отож, як розрекламувати митця, про якого можна сказати «тільки», що він був художником, графіком, рисувальником, автором проектів меблів, інтер’єрів і тканин, театральним сценографом, а також кохав свою дружину?
А, може, надзвичайних, насичених, інтенсивних, символічних полотен майстра, які торкаються чуттєвості і в яких сфера дійсності зливається зі сферою уяви, а реалістичне наскрізь пронизується священним, буде достатньо, аби раз і назавжди закохатися в роботи Юзефа Мегоффера? І не потрібно тоді жодних слів, жодних біографій, жодного розбору картини. Можна лише дивитися на чергові, можна навіть сказати метафізичні, полотна: «Травневе сонце», «Червона парасолька», «Чудесний сад». Саме дивлячись на них, ми линемо в інші, менш реальні світи, хоча на перший погляд здається, що твори автора базуються на приземленому реалізмі.
Навіть дім митця, який знаходиться у Кракові на вулиці Крупнічій, 26 і виконує нині роль музею, відвідувачі вважають особливим місцем.
Художник любив кожен контакт із природою. Саме вона давала йому поштовх для творчої фантазії. Флора з усім багатством рослинних мотивів, із велетенськими діадемами квітів, стилізованими пуп’янками, стеблами, що укладаються в ошатні, симетричні сплетіння, створюють сенс, ауру й настрій картин митця.
Юзеф Мегоффер, згідно із сімейною традицією (його батько був юристом у Львівському університеті), вступив на юридичний факультет Ягеллонського університету. Проте одночасно – на радість своїх сучасників і майбутніх поколінь – почав навчання у Школі художніх мистецтв. Може, Мегоффер і був би непоганим юристом, проте, скоріш за все, через багато років ніхто би про нього не згадав, а от митцем він виявився просто надзвичайним.
Кожен, хто хоч раз зіткнувся з полотнами митця, мабуть, скаже, що той не тільки не змарнував величезного таланту, подарованого йому провидінням, але й неймовірно його розвинув. Художня всебічність Мегоффера і сьогодні викликає захоплення, яке в декого межує з обожненням, а рівень, котрого він досягнув у своєму мистецтві, викликає щонайвищу пошану.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯЦЕК МАЛЬЧЕВСЬКИЙ – МАНІЯ СМЕРТІ Й ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРТУР ҐРОТТҐЕР – ХУДОЖНИК НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЬЩІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КОССАКИ – ДІД, БАТЬКО І СИН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАЛА ВЕЛИКА ЛЮДИНА – ЯН МАТЕЙКО
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: А ЯК АССАМБЛЯЖ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Б ЯК БЕКСІНСЬКИЙ ЗДЗІСЛАВ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Ц ЯК ЦИБІС ЯН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Д ЯК ДУНІКОВСЬКИЙ КСАВЕРІЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕРНО ЕРБ – НЕПРОСТИЙ ХУДОЖНИК ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ
