Ще один винятковий художник, який належить, на жаль, до плеяди нині дещо забутих митців. Дивними законами керується інколи захоплення чергових поколінь відомими майстрами.
Прізвище, яке не повинно вкритися пилом забуття, сьогодні вимагає, щоби про нього нагадали.
А про те, що це був надзвичайно модний і шанований художник, нехай засвідчить сцена із відомого польського серіалу «Кар’єра Никодима Дизми», знятого за мотивами однойменного роману Тадеуша Доленги-Мостовича. Книга, а вслід за нею й фільм розповідають історію неймовірної кар’єри, яку – почасти завдяки випадковості і щасливій примсі долі – робить у салонах міжвоєнної Варшави неотесаний і неосвічений провінціал Никодим Дизма. В одній зі сцен головний герой, який уже займає поважну посаду голови Державного хлібного банку, оглядає свою щойно облаштовану квартиру. Водить Никодима нею його секретар Кшепицький, людина винятково розумна й надзвичайно освічена:
– «[…] Останній крик моди і шику. Це напевно буде найбільш відома квартира у всій Варшаві. Експресіонізм, дадаїзм перевершили все. […] Це щось неймовірне! Це один із найзагадковіших художників нашого століття. Ну, може, ще не дуже визнаний, але про нього вже починають говорити. Пане голово, мистецтво – це найкраще капіталовкладення…
– Це що?
– Жмурко.
– Що-що?
– Жмурко, пане голово. Раритет! Роздобув спеціально для Вас. Добряче коштувало, але – шедевр!
– Непогано. І дівчина на фоні […]»
Так, Францішек Жмурко малював дівчат. Зображав добряче роздягнених, власне кажучи, напівоголених жінок, які були уособленням любовного екстазу і розкошування. Дивлячись на полотна митця, маємо поставити собі запитання: як можливо, що в часи, коли панянки були закутані з ніг до голови, коли вони стягували свої тіла жахливими корсетами, а показати світові шматочок жіночого тіла було верхом розпусти, цей художник завоював таку пошану і викликав захват у досить вибагливої громадськості?
Una Donna (Гетера), прибл. 1900. Джерело: Wikipedia
За його життя сучасники писали про нього: «Натхненний митець, із крилами широкого польоту». Називали його «художником-поетом, котрий як ніхто інший оспівує чарівливу вроду і красу жіночого тіла» (обидві цитати – з видання «Tygodnik Ilustrowany»). Кожна виставка Жмурка збирала юрби. Люди з набитими гаманцями із затамованим подихом чекали на чергове полотно маестро. В ті часи, якщо в кабінеті не висів Жмурко, в порядному товаристві це вважалося «не комільфо».
Нікому в голову не приходило називати творчість художника безсоромною. Ніхто ніколи, жоден критик, жоден торговець мистецтвом не вбачав нічого непристойного в його полотнах, що просто струменіли еротизмом. Це був свого роду феномен і шал, який охопив публіку. Треба додати, що таке обожнювання художника не дивувало. Маестро вважав, що він приречений на успіх. Може, вплив на таку поведінку митця мав його батько, Вавжинєц, який прямував своїм життям як пресловутий ураган. Щоправда, він досягав успіхів в абсолютно іншій царині, але вони теж були незвичайними. Батько Францішека Жмурка був математиком, професором Львівського університету і Львівської політехніки. Із селянської халупи він впевнено увірвався в салони. У 27-річному віці очолив кафедру математики в Технічній академії у Львові.
Тож молодому Франекові нічого не залишалося, як тільки слухати батька і здобувати успіх. Жмурко-молодший цінував себе дуже високо, уникав компромісів, навчався і працював. Спочатку у Львові, під наглядом Францішека Тепи, потім у Краківській академії образотворчих мистецтв, врешті, як більшість художників, у Мюнхені. Перші великі успіхи випали на долю художника, коли йому виповнилося заледве 18 років. У 1880 р. «Tygodnik Ilustrowany» писав: «Із певного часу прізвище Жмурка зайняло стабільне місце в нашому мистецькому світі». Альбом із картинами художника, надрукований у Дрездені, просто розхапували. Невдовзі чергові видання вийшли в Лондоні, Парижі та Нью-Йорку.
Францішек Жмурко. Джерело: Wikipedia
Францішек Жмурко без зусиль вибрався – хоча правильніше було б сказати вискочив – на п’єдестал. Напевно, він прагнув залишитися на ньому до кінця світу і навіть довше, проте життя і його безжальні закони виявилися сильнішими. Раптова тяжка хвороба серця перервала цікаве життя митця. Художник помер 51-річним у жовтні 1910 р.
«Жмурко залишиться дзеркалом жіночої душі, жіночої психології, пізнаванню якої він присвятив усе своє життя… Душа художника жила завдяки фантастичним образам, а його техніка була технікою майстра. Його полотна були співзвучні з високою поезією», – написав у виданні «Tygodnik Ilustrowany» польський художник і критик Генрик Пьонтковський.
Жінка з віялом. 1884. Джерело: Wikipedia
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ СЛЕВІНСЬКИЙ – ПОЛЬСЬКИЙ ГОГЕН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕДВАРД ОКУНЬ – (НЕ)ЗАБУТИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ОЛЬГА БОЗНАНСЬКА – «СІРА ХУДОЖНИЦЯ»
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ПОНГОВСЬКИЙ – ХЛОПЕЦЬ ІЗ ПЛАКАТОМ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МИСТЕЦТВО – ЦЕ ВТЕЧА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ ПОДКОВИНСЬКИЙ – ХУДОЖНИК БАГАТЬОХ І ЛИШЕ ОДНІЄЇ КАРТИНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ВРУБЛЕВСЬКИЙ – БУНТІВНИК, ЛЕГЕНДА ПОЛЬСЬКОГО СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІЧНИЙ ШУКАЧ ТАДЕУШ МАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПЬОТР МІХАЛОВСЬКИЙ – РОМАНТИК У СЛУЖІННІ НЕЗАЛЕЖНІЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАГІЧНИЙ СВІТ ЮЗЕФА МЕГОФФЕРА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯЦЕК МАЛЬЧЕВСЬКИЙ – МАНІЯ СМЕРТІ Й ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРТУР ҐРОТТҐЕР – ХУДОЖНИК НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЬЩІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КОССАКИ – ДІД, БАТЬКО І СИН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАЛА ВЕЛИКА ЛЮДИНА – ЯН МАТЕЙКО
