На римо-католицькому цвинтарі, де поховані поляки, мешканці зниклих сіл Острівки та Воля Островецька, 30 серпня вчергове відбулася жалобна меса.
Під час богослужіння вшанували пам’ять не тільки мешканців цих сіл, а й тисяч волинян – поляків і українців, які стали жертвами Волинського злочину.
30 серпня 1943 р. стало останнім днем для багатьох поляків, жителів Острівків і Волі Островецької (нині Любомльський район на Волині), втекти вдалося небагатьом. За оцінками дослідників, від рук упівців із куреня під командуванням Івана Климчака на псевдо «Лисий» тоді загинули понад 1000 осіб, серед них багато жінок і дітей. Зараз на місці сіл, у кожному з яких були до сотні хат і школа, а в Острівках – ще й костел, розкинулися поля і луки. Лише пам’ятні хрести, встановлені не так давно, нагадують, що колись тут буяло життя. Один із цих хрестів стоїть на місці, де був розташований костел в Острівках, інший – у місці, яке носить промовисту назву Трупне поле.
Довгі роки ці події замовчувалися з обох боків кордону. Лише фактично зі здобуттям Україною незалежності стали можливими дослідження та ексгумаційні роботи. Перша ексгумація в Острівках відбулася в 1992 р. Тоді дослідники знайшли й перепоховали на місцевому кладовищі останки щонайменше 80 осіб. У 2011 р. на Трупному полі виявили чергові тіла. Із 261 ексгумованої жертви 150 – діти. Того ж року на цвинтарі встановили пам’ятник на честь загиблих. Планувалося, що його відкриють тодішні президенти України та Польщі Віктор Янукович та Броніслав Коморовський. Урочистого відкриття так і не сталося, але завдяки тому, що планувався приїзд президентів, була зроблена пристойна дорога до кладовища. Ексгумації проводилися також у 2012 та 2015 рр. Всього перепоховали тіла 680 осіб, але останки ще багатьох загиблих залишаються непохованими.
Уперше за багато років колишні жителі Острівків і Волі Островецької та члени їхніх родин приїхали на ці місця з молитвою в 1990 р. Із тих пір таке паломництво стало традиційним. Цього року пам’ятні заходи відбулися тут уже тридцять перший раз.
Звісно, на подію наклала свій відбиток пандемія коронавірусу. Оскільки кордони знову закриті, а в населених пунктах Волині діють карантинні обмеження, учасників жалобної меси було небагато. Звершили її єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії, та отець-канонік Ян Бурас, парох у поблизькому Любомлі, директор Інтеграційного центру «Замлиння». Участь у месі взяли харцмайстер Ярослав Гурецький, директор Центру діалогу «Костюхнівка» Лодзької хоругви Союзу польського харцерства, кілька жителів навколишніх сіл, представники різних конфесій. Серед місцевих – Олександра Васейко, завдяки якій археологи змогли знайти могили убитих поляків. Торік пані Олександру президент Польщі Анджей Дуда нагородив медаллю «Virtus et Fraternitas» – «Чеснота і братерство». На жаль, через коронавірусні обмеження не було гостей із Польщі. Не було на месі й Леона Попека з Бюро пошуків та ідентифікації Інституту національної пам’яті Польщі, який досліджував і документував злочин в Острівках та Волі Островецькій. Його інтерес – не суто науковий, адже саме з цими краями пов’язана і його родинна історія.
Після меси відбулося покладання квітів до пам’ятника загиблим. Із коротким словом до присутніх звернулися представник Генерального консульства РП у Луцьку Пьотр Матусяк і голова Рівненської ОТГ Володимир Крижук, який щороку приходить на це кладовище, щоб ушанувати пам’ять загиблих. Завершився захід католицькою молитвою «Ангел Господній».
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
МЕДАЛЬ «VIRTUS ET FRATERNITAS» ДЛЯ ОЛЕКСАНДРИ ВАСЕЙКО ІЗ СОКОЛА
ЧЛЕНИ ТОВАРИСТВА ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ЛЮБОМЛІ ПОБУВАЛИ В ГОСТЯХ В ОЛЕКСАНДРИ ВАСЕЙКО
БРАТСЬКА МОГИЛА ПОЛЯКІВ, ЗАГИБЛИХ У 1943 РОЦІ
У ПАВЛІВЦІ ТА ЛУЦЬКУ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ВОЛИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ
