Марцін Вальчак, герой нашого чергового нарису, до Другої світової війни працював старшим поліціянтом 2-го комісаріату поліції в Лодзі.

Писати про жертв радянських репресій такого штибу надто складно, адже їхні архівно-слідчі справи містять мінімальну біографічну інформацію. Марцін Вальчак не був місцевим жителем. Він не прибув на Рівненщину на початку 20-х рр., як більшість представників польської державної політики. Можемо припустити, що до Рівного він потрапив під час евакуації, зумовленої наступом Вермахту на територію Другої Речі Посполитої, або як солдат Війська Польського, який залишився тут після розформування його військово підрозділу, до якого його мобілізували на початку війни.

Народився Марцін Вальчак 26 жовтня 1885 р. у селі Ольшани Груєцького повіту Варшавської губернії (нині Мазовецьке воєводство). Його батько Ян Вальчак до 1920 р. був найманим працівником у землевласників. Родина мала власний дім, одну корову й півтора гектари землі. Про матір Марціна нічого невідомо. Знаємо, що він мав двох сестер: Марціану (51 рік; тут і далі вік родичів подано станом на 1939 р.), яка мешкала в Груєцькому повіті Варшавського воєводства, займалася сільським господарством, Юзефу (32 роки), робітницю, жительку Варшави, та брата Юзефа (38 років), сторожа фабричної канцелярії, жителя Варшави.

Марцін самостійно здобував початкову освіту, до школи він не ходив. У 1923 р. закінчив тримісячні поліційні курси в Лодзі.

Разом із дружиною Марією Францівною (43 роки) до війни проживав у Лодзі на вулиці Паб’яницькій, 80. Марія була домогосподаркою і займалася вихованням дітей: Емілії (19 років), Аполонії (16 років) та Зигмунта (13 років).

Марцін Вальчак потрапив до радянської в’язниці 2 жовтня 1939 р., коли його арештувала народна міліція в Рівному. Під час обшуку в нього нічого вилучено не було.

На єдиному допиті, який відбувся 15 грудня 1939 р., з’ясувалося, що він служив у польській поліції з 1920 р. до 1939 р. спочатку рядовим поліціянтом, а з 1938 р. – старшим. За десятилітню службу його було нагороджено медаллю.

На запитання слідчого, яку роботу він виконував, коли був старшим поліціянтом, Марцін відповів, що здійснював арешти, охороняв староство та інші державні установи. Тоді ж арештований повністю визнав себе винним у нав’язаних йому злочинах.

19 грудня 1939 р. слідство у справі Марціна Вальчака було закінчено, а 24 грудня було оформлено обвинувальний висновок. Поліціянта з Лодзі звинуватили за ст. 54–13 КК УРСР (активна боротьба з революційним рухом).

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 25 жовтня 1940 р. Марціна Вальчака засуджено до восьми років позбавлення волі. Термін покарання він відбував в «Ухтіжемлазі».

Заключенням прокуратури Рівненської області від 31 липня 1989 р. героя цього тексту реабілітували. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЖЕГОЖ ГОТКОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ БРОЩИК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ТУРЧИН

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ПЕТРО КРАЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЕНРИК ПИТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ СТЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН ЛАНУХА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РАДЯНСЬКІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЛУЖБОВЦІВ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІЦІЇ