«Доля Анни Валентинович дивовижно поєднала долі двох народів», – сказав режисер Єжи Залевський під час обговорення свого документального фільму про Анну Валентинович, Матір «Солідарності».

12 квітня в Рівненській обласній науковій бібліотеці відбулася зустріч із Єжи Залевським, режисером документального фільму «Анна Валентинович. Звідки ми приходимо, хто ми, куди прямуємо», а також польською та українською родиною Анни Валентинович. Запис заходу бібліотека розмістила на своєму YouTube-каналі.

Раніше з дозволу Єжи Залевського в бібліотеці організували кілька переглядів стрічки для всіх охочих. Як зазначила під час зустрічі Валентина Ярощук, директорка закладу, щоб глядачі могли зрозуміти всі його сцени, бібліотекарі розповідали їм про головну героїню та події, відображені у фільмі.

«Доля Анни Валентинович дивовижно поєднала долі двох народів», – сказав Єжи Залевський, коментуючи запитання, поставлені в назві його роботи. Він додав, що запитання «куди прямуємо» драматичне, адже через війну, розв’язану Росією, нам усім загрожує велика небезпека.

У пошуках правди про Анну Валентинович знімальна група на чолі з Єжи Залевським супроводжувала Пьотра та Януша Валентиновичів у їхніх подорожах Польщею 2012 р. у пошуках останків їхньої бабусі та матері (в липні 2012 р. рідні Анни Валентинович отримали доступ до документації з Москви, в якій виявили невідповідність фактичних даних із даними про тіло, поховане під її іменем, через це було проведено слідство та перепоховання, – авт.)., а у 2014 р. вирушила з ними в Україну. Ще одна сюжетна лінія – приватне та професійне життя Анни Валентинович. Документальний фільм базується на цих трьох лініях, які доповнюють одна одну.

«Я знав, що моя бабуся має родину в Україні. Але ніколи не питав, чи це була польська сім’я, чи українська. Я думав, що це її польська родина, яка залишилася в Україні. Одну сестру, Олю, я зустрів, коли вона приїхала до Гданська. Знав, що є ще якась родина. Бабуся, перед тим, як полетіти до Смоленська у 2010 р., хотіла, щоб після її повернення ми приїхали сюди, і щоб вона показала нам решту родини. Я не знав, що нас тут так багато», – сказав Пьотр Валентинович, онук Анни Валентинович.

Він поділився спогадами про свою бабусю: «Коли я був дитиною, вона оточувала мене й мою сестру особливою турботою. До самого кінця намагалася передати і прищепити нам те, що потрібно бути порядною людиною та допомагати іншим».

Внук зазначив, що останні роки життя його бабусі були дуже активними. Президент Лех Качинський та кілька інших політиків підтримували її, заново відкривши її польському народу. «Питання Катині було для неї дуже важливим. Вона була щаслива потрапити на борт літака, мати можливість полетіти й задекларувати відданість правді, за яку вона боролася», – сказав Пьотр Валентинович, згадуючи події 2010 р., коли польська делегація на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським вирушила в Росію, щоб у 70-ту річницю Катинського злочину віддати шану замордованим.

«Моя мама – двоюрідна сестра Анни Валентинович. Перша наша зустріч відбулася в 1996 р. Тітка Оля, рідна сестра Анни Валентинович, прибігла тоді до нас додому і сказала, що Аня жива. Мої мама і бабуся не могли повірити, що через стільки років вони зможуть її побачити. Тьотя Ганя до нас приїжджала. Памְ’ятаю, що вона дуже любила українські цукерки», – поділилася спогадами Тетяна Бартицька з Рівного.

Анна Валентинович (у дівоцтві Любчик) народилася 15 серпня 1929 р. в українській родині Назара та Єфросинії (Пріськи) Любчиків у селі Сінне (нині Садове на Рівненщині). Під час Другої світової війни польська родина Телесницьких із сусідніх Пустомитів, у яких працювала дівчина, вивезла її без відома батьків під Варшаву, сказавши, що її село спалено, а вся її сім’я загинула. Валентинович була працівницею Гданської корабельні. Її звільнення з роботи стало приводом для початку серпневого страйку в 1980 р., який швидко охопив усе польське узбережжя. На хвилі цих подій виникла Незалежна самоврядна профспілка «Солідарність». Вона була її співзасновницею. Багато хто називає її Матір’ю «Солідарності». 10 квітня 2010 р. Анна Валентинович загинула в катастрофі президентського літака під Смоленськом.

У 2020 р. вийшло українське видання автобіографічної книги Анни Валентинович «Тінь майбутнього», написаної у співавторстві з Анною Башановською. Її переклала Валентина Романюк, рівненська журналістка, авторка репортажу про українське коріння Анни Валентинович, опублікованого 14 квітня 2010 р.

Наталя Денисюк
Фото: Рівненська обласна наукова бібліотека