Нехай піднесе руку той, хто не стикнувся у своєму житті з безсонням. Не думаю, що ось у цей момент угору здійметься ліс рук. Скільки ж то разів після важкого дня ми мріяли лише про те, щоб заскочити під ковдру і заснути як камінь. І нехай усе навколо валиться й палає, а ми в обіймах Морфея забудемо про Божий світ.
Наші потреби – це одне, а наш розум – це зовсім інша історія. Ми кажемо: «Хочу спати», а розум відповідає: «Тепер я буду думати». І думає. Даремно рахувати овець чи вдаватися до інших подібних методів, які нібито мають допомогти заснути. Вони ще більше дратують наш мозок, доводячи його до шевської пасії, і тоді в нас немає вже жодного контролю над ним.
Теми змінюються як у калейдоскопі. Кожна наступна краща від попередньої. Тож, опинившись у такій ситуації, я складаю зброю. І хоч усе в мені кричить: «Спати!», я буду думати.
На перший вогонь іде екологія. Чому вона? Можливо, тому, що перед тим, як піти до ліжка, я наслухалася дивовиж про електромобілі, про те, які вони еко і які в них фантастичні параметри, пов’язані з турботою про довкілля.
«Фантастична справа!» – думаю я. Але мозок ні звідси ні звідти хитренько й підступно питається: «А що потім буде з акумуляторами, коли вони перестануть працювати? А які метали використовують для виготовлення вищезгаданих акумуляторів? Можливо, серед них є літій або кобальт? А вуглецевий слід?» Намагаюся розпочати з мозком дискусію: «Це в тобі говорить або обмеженість, або наївність».
Він негайно парирує: «Ти хочеш, щоб я захоплювався електромобілями, коли в той самий час великі круїзні лайнери або приватні реактивні літаки, якими сильні світу цього прибувають на конференції, присвячені охороні довкілля, залишають такий вуглецевий слід, що ого-го?!» «Ну, то, може, про їжу поговоримо?» – пропоную тему. «Та будь ласочка», – відповідає мені розум.
«Як гадаєш, скільки легкодоступної питної води на Землі?» «Ну, мало», – відповідаю, не вагаючись. «Отож. А ти знаєш, скільки води треба, щоб виростити один кілограм такого улюбленого й корисного авокадо? Від 1000 до 2000 л. А уявляєш, скільки це у світових масштабах?»
«Відколи мій мозок зробився таким розумним?» – думаю. На все в нього є готова відповідь. Отож, вибори у США й ідеї президента Трампа щодо нового й чудового (лише на його думку) світу я вирішила перенести на іншу ніч. Джерела енергії, вуглецевий слід і вегетаріанство так мене виснажили, що й сама не знаю, коли заснула, так і не знайшовши в цьому шаленому світі золотої середини.
Ліс рук (las rąk) означає велику кількість людей, які виступають за щось.
Заснути як камінь (zasnąć jak kamień), тобто міцним сном, із якого важко пробудити людину.
Скласти зброю (złożyć broń), тобто визнати чиїсь аргументи, погодитися з програшем у якійсь справі, здатися.
На перший вогонь (na pierwszy ogień ) – у першу чергу, на початку.
Золота середина (złoty środek) – компромісне рішення, яке задовольняє (зазвичай лише частково) всі зацікавлені сторони.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
