У мистецькому просторі «Культурне укриття» в Луцьку відбулися поетичні читання в межах проєкту «Теплий вечір з військовим». Головними героями заходу стали поети Юрій Матевощук та Юрій Завадський.

Поет, перекладач і військовослужбовець Юрій Матевощук представив збірку «Книга скарг». Юрій Завадський, поет, перекладач і видавець, читав поезії з іще неопублікованої книги «Собака біжить». Модерувала читання культурна менеджерка і волонтерка Елла Яцута.

Захід організувала літературна платформа «Фронтера» в партнерстві з театром «Гармидер» і платформою «Алгоритм дій».

«Книга скарг» охоплює вірші з 2009 р. до сьогодення. Зараз Юрій Матевощук – оператор БПЛА у лавах ЗСУ. Він зізнався, що війна лише посилила любов до культури. «До 2022-го я жив фестивалями й перекладами, провів близько 500 культурних подій за два з половиною роки, але з початком повномасштабного вторгнення все перекроїлося. Це зробило мене сильнішим, я почав цінувати час і ще більше полюбив літературу», – поділився військовослужбовець.

Як зазначив Юрій Матевощук, один із віршів – про «бомбіл» (таксистів, які працюють неофіційно) і шансон у таксі – зараз здається химерним нагадуванням про минулі часи. «Нарешті дуже багатьом людям дійшло, що культура грає важливу роль, і це мене дуже тішить», – сказав поет.

Юрій Завадський також розповів про трансформацію, яка відбулась після 24 лютого і змінила його як автора. Відбулися зміни в написанні, образах і текстовому темпі. Для нього текст завжди був способом самодослідження. Коли укладав книжку у 2015 р., це помічав. Це, за його словами, найцікавіший, але й найстрашніший досвід.

«Самотність, яка була всередині, раптом стала дуже відчутною, стали відчутними неможливість комунікації, проблема писемності. Важливо, що і якісь гарні речі водночас набули тілесності, та жахи, які ходили за мною також стали доволі реальними в моєму досвіді. Це все дуже дивно, але те, що це було переломом, – факт», – зазначив митець.

Його вірш «Бомбосховище», перекладений польською Янушем Радванським, став одним із найпопулярніших українських творів у Польщі. Твір також інсценізували в Румунії, про що автор дізнався через відправлений йому знайомими уривок відео. Завадський визнав: «Я прослухав, як його виконують професійні актори, і прозрів. Це ж не вірш насправді, а п’єса».

Обидва митці говорили про те, як війна оголила справжнє – у людях, в ідеях, у мистецтві. Як культурна співпраця з іншими країнами, попри хаос, залишилася активною завдяки конкретним людям, а не системам.

«Моя участь у журі премії Віслави Шимборської – терапія, яка допомагає не забути, ким я є», – зізнався Завадський.

Матевощук у свою чергу через службу в лавах ЗСУ відмовився від власної мрії, стипендії «Gaude Polonia», попросивши передати її іншому українцю, який на це заслуговує.

Вечір завершився важливими роздумами. Обидва автори говорили про об’єднання навколо цінностей, про підтримку одне одного – навіть коли помиляємося.

«Ми дуже часто вміємо розкидатися зайвими фразами, стосунками, друзями і почуттями, але потім усе це важко позбирати. Нам треба об’єднуватися довкола чогось доброго, що розвивається, функціонує і дає хороший результат. Необхідно підтримувати один одного, незважаючи на різні помилки. Якщо в людини є набагато більше позитивних речей, то треба фокусуватися саме на цьому», – підкреслив Юрій Матевощук.

«Я роблю все так, ніби залишаюся назавжди», – поділився своєю формулою виживання Юрій Завадський.

На завершення всі охочі могли придбати «Книгу скарг» Юрія Матевощука. Частину коштів від її продажу передадуть благодійному фонду «Ангар. Україна».

Текст і фото: Анастасія Яцюк