Герой нашого нарису пішов добровольцем у легіони Пілсудського, брав участь у польсько-більшовицькій війні, потім служив у поліції. Йому довелося провести за ґратами понад півтора року й пережити розстріл в’язнів Луцької тюрми.

Юзефа Страдомського арештували в перші дні приходу совєтів на Волинь. Щоправда, за документами справи важко точно встановити, коли саме це сталося, адже постанова на арешт була підписана 15 грудня 1939 р., перший допит провели 3 жовтня, а в обвинувальному висновку дата арешту записана як 20 жовтня. Натомість у виписці з протоколу засідання Особливої наради при НКВД СССР термін покарання відраховують від 22 вересня 1939 р. Схоже, саме остання дата є правильною.

Постанова на арешт Юзефа Страдомського

З анкети арештованого дізнаємося, що Юзеф Марцінович Страдомський народився в селі Павловіце Єнджеювського повіту (сучасне Свєнтокшиське воєводство) 12 січня 1895 р. На момент арешту проживав у Колках, був одружений із Марією Страдомською (1903 р. н.). У подружжя було троє дочок: Леокадія (1923 р. н.), Анна (1925 р. н.) і Регіна (1936 р. н.). Закінчив чотири класи школи.

Протоколи допитів доповнюють біографію героя нашого нарису. В 1914 р. Юзеф Страдомський втік із дому і вступив у 1-шу бригаду легіонів Юзефа Пілсудського, де служив до 1917 р. Брав участь у боях проти російської царської армії, отримав чин єфрейтора. Після проголошення Польщею незалежності добровільно вступив у Військо Польське. З 1918 до 1921 р. був ковалем при штабі генерала Ридза-Сміглого. На питання слідчого (цитуємо протокол): «Чим ви поясните ту обставину, що доки справа не торкалася більшовиків, ви дійсно як щирий поляк боролися проти царської армії, а вже з 1917 р. ви переходили з обозу в кузню і назад з кузні в обоз? Чи правильно, що ви ні разу і ніде за 1918–1921 рр. не брали участі в боях проти більшовиків?» Страдомський відповів, що проти червоних він жодного разу зброї не піднімав.

Два роки після завершення військової служби він ковалював, а в 1923 р. у пошуках роботи поїхав до Луцька. Тут вступив до повітової поліції і працював до 1931 р. постерунковим у Піддубцях, потім його перевели до Колок (нині Луцький район), де він став уже старшим постерунковим.

Слідчий зафіксував у протоколі за 3 жовтня 1939 р., що Юзефу Страдомському доводилося арештовувати не тільки кримінальних злочинців, а й місцевих жителів, які виступали проти польської влади. Це були, за показами Страдомського, і члени нелегальної комуністичної партії, і діячі українського націоналістичного підпілля. Також арештований назвав імена своїх колег, які працювали з ним у Піддубцях і Колках. Всі вони на той момент втекли, за винятком Мар’яна Томашевського, який сидів разом із Страдомським у Луцькій в’язниці, й місце їхнього перебування було невідоме. Також підслідний заявив, що ніколи не мав власних інформаторів. Цієї позиції Страдомський дотримувався й під час наступних допитів.

На допиті 6 жовтня слідчий звинуватив Юзефа Страдомського в тому, що він 21 вересня 1939 р., коли втікав разом із польськими військами, брав участь у розстрілі дев’ятьох колківських комуністів на кладовищі в селі Копилля. Страдомський заявив, що він лише чув про цю подію, але нічого про це не знає. До речі, польські військові у протоколі фігурують як «польська банда».

Натомість свідок Дем’ян Долбенко, житель Копилля, член Комуністичної партії Західної України з 1928 р., заявив, що бачив Страдомського і Томашевського серед так званих бандитів і місцевих поліціянтів, які вели на кладовище дев’ятьох колківських активістів. Свідок Іван Наумов із Колок підтвердив, що Страдомський був присутній при тому, як зв’язували арештованих.

24 жовтня між Юзефом Страдомським та Іваном Наумовим провели очну ставку. Наумов сказав, що Страдомський був при зв’язуванні колківських жителів, яких потім розстріляли, але чи була при ньому зброя, він не пам’ятає. Наумов звинуватив поліціянта, що той за них «не заступився». Страдомський сказав, що на його прохання звільнили трьох колківчан, а «у справі затриманих активістів я нічого зробити не міг». На іншій очній ставці Долбенко сказав, що Страдомський був присутнім при розстрілі, але чи сам він стріляв, він не знає. Натомість Страдомський заявив, що в Копилля він прийшов уже після розстрілу.

У грудні 1939 р. Юзефу Страдомському висунули обвинувальний висновок. Його звинуватили в тому, що він працював у поліції, вів активну боротьбу з революційним рухом і брав участь у розстрілі колківчан, які симпатизували комуністичному рухові.

Обвинувальний висновок у справі Юзефа Страдомського

Слідство практично було завершене, але затриманому довелося ще дуже довго чекати на вирок. Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР аж восени 1940 р. Згідно з протоколом № 49 від 17 травня 1941 р., Юзефу Страдомському присудили покарання у виправно-трудовому таборі строком на вісім років, відраховуючи термін від 22 вересня 1939 р. Покарання він мав відбувати у Севвостлазі.

Виписка з протоколу з вироком Юзефу Страдомському

Проте, як довідуємося з даних, опублікованих на сайті wolynskie.pl, Страдомський не потрапив у табір. Він перебував у Луцькій в’язниці аж до червня 1941 р., коли Німеччина розв’язала війну проти свого колишнього союзника СССР. Юзефу Страдомському вдалося вижити під час розстрілу в’язнів Луцької тюрми. Він помер уже після війни, в 1946 р. Детальніших даних про нього ми не маємо.

Висновком прокуратури Волинської області від 16 квітня 1996 р. Юзефа Страдомського реабілітували «у зв’язку з відсутністю сукупності доказів». До того ж він, згідно із цим документом, як громадянин Польщі, скоївши злочини на території Польщі, не підлягав юрисдикції кримінального права УССР.

Юзеф Страдомський. Фото з кримінальної справи

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх