Неоплакані душі просять про пам’ять
Статті

Моє перше знайомство зі Стефанією Курцвайль відбулося під час опрацювання однієї з архівно-слідчих справ. Відтоді ідея вшанування пам’яті про цю жінку не давала мені спокою.  

Здавалося, що після прочитання понад тисячі архівно-слідчих справ, я, якщо можна так сказати, звикла до зламаних людських доль. Проте помітила за собою таку особливість – як би не старалася дистанціюватися від цих людей, їхніх особистих трагедій, кожен з них став мені близьким, навіть ті, хто лише якийсь короткий термін перебував у радянських казематах, бо зі спогадів, мемуарів очевидців добре знаю, що навіть за місяць в’язничних реалій люди втрачали глузд (і таких випадків мені відомо не один і не два).


Доля Стефи (як я собі стала її називати) мала бути черговим опрацьованим матеріалом для наступного біографічного нарису, однак склалося дещо по-іншому. Фрагменти з її щоденника (опубліковані у «Волинському моніторі», № 6 від 26 березня 2015 р. – ред.), які я знайшла в слідчій справі, вразили силою патріотичного духу цієї молодої жінки. А фото просто пронизувало тугою.


Провівши паралелі з подіями на сході нашої держави, я ще більше зріднилася зі Стефою, адже вона, як і ми сьогодні, всім серцем переживала за долю своєї Вітчизни, спостерігаючи, як ворожий чобіт радянського визволителя топче її рідну землю. Як відомо читачам «Волинського монітора», Стефанія Курцвайль прийняла ідею конспіративної боротьби з більшовицькими окупантами й була готова будь-якої миті долучитися до активної діяльності.


На заваді стали масові превентивні арешти польської молоді в Дубні, де одночасно функціонувало кілька молодіжних підпільних осередків. Серед взятих під варту й доправлених до Рівненської в’язниці НКВС виявилася і Стефа. А далі камера, переповнена арештантками, здебільшого такими ж молодими жінками, жахливі умови в’язничного побуту – відсутність елементарних норм гігієни (фізіологічні відмінності жінок взагалі не бралися до уваги), застояне зловоння і воші (вічні супутники бранців), але й це було не найгіршим. Найгірше – допити, допити, добити, переважно нічні, багатогодинні, виснажливі, із застосуванням фізичних і моральних тортур. Тут і кремезні чоловіки після кількох «виховних заходів» починали «свідчити», не те, що тендітна жінка. Так, вона знала про існування підпілля у Львові, разом зі своїми друзями чекала, що звідти до Дубна приїде людина, яка допоможе розвинути підпільну діяльність, вкаже шляхи подолання ворожої навали, вона читала відозви польського еміграційного уряду «антирадянського змісту», але ніяких конкретних дій не чинила.


Було сподівання, що енкаведисти змилуються, нехай засудять до років гарування у виправно-трудових таборах, але залишать найцінніше – життя. Не змилувалися… Стратили в Києві. Зі скупої довідки про виконання вироку мало що можна з’ясувати. Але існує чимало свідчень, що саме в передмісті Києва, на території колишнього села Биківня, знайшли свій спочинок тисячі осіб, замордованих катами в 1937–1941 рр.


Часто в архівно-слідчих справах присутня інформація про осіб, які в 1980–1990 рр. робили спроби з’ясувати долю своїх засуджених родичів. Попри те, що у Стефанії Курцвайль була чимала родина, ніхто із сестер чи братів не наважився її розшукати, а, може, й не лишилося нікого. Тому ідея вшанування пам’яті про цю жінку не давала мені спокою.

 

Коли я отримала пропозицію відвідати заходи, присвячені вшануванню 75-ї річниці масових розстрілів цвіту польської нації в урочищі «Биківня», погодилася не задумуючись. Було переконання, що саме тут лежать останки Стефи. Я отримала нагоду особисто пом’янути її в молитві разом із багатьма людьми, що прийшли в той день на меморіал. Ішла стражденним лісом повільно, озираючись мало не на кожне дерево, гадаючи, де саме спочиває молода патріотка. Довго стояла біля підніжжя меморіалу, вишукуючи знайомі прізвища своїх земляків, і їх виявилося немало: Юліан Срощинський із Шубкова, 1912 р. н., старший пшодовник ІІ комісаріату поліції міста Рівного Ігнацій Станкевич, 1896 р. н., адвокат, власник маєтку «Межиріч» Юзеф Стецький, 1880 р. н., прокуратор Рівненського окружного суду Володимир Стеурмарк (Steurmark), 1904 р. н., судовий слідчий Рівненського окружного суду Тадеуш Стевіх, 1904 р. н., власних фабрики мила «M. Stok» у Рівному Давід Сток, 1887 р. н., постерунковий постерунку поліції Малин Пьотр Шалковський, 1891 р. н., Любов Шелега з Русивля, 1913 р. н., старший постерунковий постерунку поліції Межиріч Якуб Шеремета, 1900 р. н., службовець Здолбунівського повітового староства Францішек Шпирко, 1893 р. н., комендант Рівненського повітового постерунку поліції Мар’ян Штаб, 1896 р. н., директор каменоломні в Яновій Долині Леонард Шутковський, 1887 р. н., старший постерунковий постерунку поліції міста Костополя Владислав Шуделко, 1909 р. н. І це лише частина на літеру «S».


Врешті обрала тиху місцину, на багаторічну сосну прикріпила фото Стефи (так робило багато людей у попередні роки, тому чимало дерев стоять із такими «відзнаками»). «Упокой, Господи, душу спочилої раби Твоєї Стефанії і осели її в місці світлім, там, де праведники спочивають». Лампадка не відразу загорілася: не вірилося замордованій душі, що через стільки років забуття хтось згадав і про неї. Сльози самі наверталися мені на очі, але на серці було відчуття виконаного обов’язку перед невинною жертвою сталінського режиму. І неважливо, якої вона національності, нехай вона полька, а я українка, нехай вона римо-католицького віросповідання, а я православного, ми в першу чергу люди, люди, у яких має бути чисте сумління перед тисячами неоплаканих душ, що просять про пам’ять.


Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: 9 квітня 2015 р., з нагоди 75-ї річниці Катинського злочину, на меморіальному комплексі «Биківнянські могили» відбулося вшанування пам’яті невинних жертв тоталітарного режиму. У ньому взяли участь президенти Польщі та України, численні польські та українські делегації.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ГУМНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ СТАХУРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЦИПРІЯН ЛІБЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН МАЛІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ ШМИГУЛЯНТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ ШИМАНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КНАПІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ВАГНЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН СМОЛІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАНЬКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ НЕНДЗІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ПАЛЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ ЛЕХОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАКСИМІЛІАН СЛИВІНСЬКИЙ

ЩЕ РАЗ ПРО КАРОЛЯ БЄЛЯКОВА

МАРІЯ І КАРОЛЬ БЄЛЯКОВИ. ЗЛИЙ ЖАРТ ДОЛІ…

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАНІЯ КУРЦВАЙЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МЕЧИСЛАВ КВЯТКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ПУТРИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ ГОДОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ БЄЛЯКОВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ЗДАНЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕНА БАНЬКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ГАЄК

Схожі публікації
10-річчя польської суботньої школи в Гусятині
Події
Польська суботня школа, яка діє при Надзбручанському товаристві польської культури та мови, відзначила 10-річчя. Учні, їхні батьки, вчителі та гості разом відсвяткували цю важливу дату.
07 липня 2026
12 днів у Костюхнівці із польською мовою і не тільки
Події
Понад 30 старшокласників із Рівненської та Волинської областей узяли участь у Літній школі польської мови в Костюхнівці, організованій Українсько-польським союзом імені Томаша Падури з Рівного.
07 липня 2026
Архітектор і його нереалізований проєкт
Статті
Перші статті циклу «Земля Волинська» були присвячені туристично-краєзнавчому руху на Волині в міжвоєнні часи, зокрема діяльності місцевих осередків Польського краєзнавчого товариства. Натомість ця публікація висвітлює один із проєктів подальшого розвитку туристичного потенціалу Волині. На жаль, йому не судилося збутися. Трагічною була й доля його автора.
06 липня 2026
Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму
Події
25–26 липня в Луцьку вшосте відбудеться Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». У програмі події – дискусії, публічні інтерв’ю, поетичні читання, запис подкасту, музика, стендап і міждисциплінарні заходи. Про це повідомила Літературна платформа «Фронтера».
06 липня 2026
Родинні історії: «Мої внучки носять імена своїх прапрабабусь»
Статті
«У мене була велика і дружня родина. Ті, хто в силу різних обставин не виїхав у Польщу, не пожалкували, що залишилися. А ті, хто вимушений був покинути рідну землю, ніколи не забували, звідки походять», – зауважує Галина Підодвірна, в дівоцтві Стремецька.
03 липня 2026
Вийшов 13-й номер «Волинського монітора»
Події
У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми пишемо про урочистості з нагоди 35-ї річниці повернення луцького собору католикам, відкриття відреставрованого польського військового кладовища в Клевані, свідомих сеньйорів із Рівненщини та родинні історії Галини Підодвірної з Гусятина.
02 липня 2026
Завершується набір на програму «Андерс NAWA» на бакалаврські та єдині магістерські програми
Можливості
Стипендійна програма для Полонії імені генерала Владислава Андерса («Anders NAWA») – це шанс для молоді польського походження розпочати навчання в Польщі на бакалаврських та єдиних магістерських програмах, вдосконалити знання польської мови та отримати диплом у польському закладі вищої освіти.
01 липня 2026
У Кракові відкрили Музей роду князів Любомирських. Захід відвідали представники Рівного
Події
26 червня у Кракові відкрили Музей роду князів Любомирських. Рівне на урочистостях представляли члени Центру польської мови і культури імені князів Любомирських.
01 липня 2026
Study Tours to Poland для студентів
Можливості
Фонди «Лідери змін» та «Боруссія» запрошують активних студентів із Молдови та України взяти участь у програмі Study Tours to Poland (STP).
01 липня 2026