Наприкінці 2014 р. Тетяна Самсонюк із Рівного запропонувала нашій редакції цикл публікацій про поляків, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр.
Героя цього нарису, вчителя в містечку Торчин біля Луцька, репресували за те, що він був керівником гмінного осередку партії ОЗН.
Міхал Речух брав участь у кількох війнах, був удостоєний найвищої військової нагороди Республіки Польща, ордена «Virtuti Militari». Ще одну перемогу герой цього нарису отримав, коли йому вдалося повернутися живим із совєтських таборів.
29 січня 1940 р. старший оперуповноважений Горохівського районного відділення НКВД, сержант держбезпеки Волков арештував у селі Конюхи Локачинського району Анджея Трибулінського. Затриманого помістили в Луцьку в’язницю.
Коли Волинь у вересні 1939 р. внаслідок пакту Ріббентропа-Молотова опинилася у складі СССР, нова влада розпочала арешти політичних діячів «колишньої панської Польщі». Потрапив під репресії і Валентин Карліковський, який двічі був депутатом Сейму.
23 березня 1940 р. оперуповноважений 1-го відділення ЭКО (економічного відділення) УНКВД у Волинській області Зав’ялов арештував Францішека Леліцінського.
6 листопада 1939 р. уповноважений чекістської дільниці № 2 в Ковелі Коцюбенко арештував колишнього працівника магістрату Олександра Вишемирського.
Колишнього поліціянта Фелікса Цепіля працівники НКВД у Ковелі арештували 6 листопада 1939 р. Підставою для затримання стала заява члена комуністичного руху.
26 вересня 1939 р. оперуповноважений чекістської дільниці № 2 у Ковелі, лейтенант НКВД Сірот арештував Владислава Юзвяка, жителя Познані. Зауважимо, що постанову на арешт прокурор санкціонував аж 20 грудня, тобто через три місяці.
Юзефа Тарчинського, колишнього поліцейського, арештували 25 травня 1940 р. у селі Сошичне Камінь-Каширського району.