У часи Другої Речі Посполитої Людвиг Камінський працював учителем у Кам’янці та Яблонці в Костопільському повіті, а після встановлення радянської влади – в Гуті Степанській.
«Во время существования польского государства систематически проводил агитацию, направленную против СССР и коммунистической партии». Такий «злочин» вказано в постанові Межиріцького райвідділу НКВС про арешт Абрама Штилермана, учителя Межиріцької школи № 1.
Більшість польських учителів потрапили до радянських в’язниць як офіцери Війська Польського за звинуваченням в активній боротьбі з революційним рухом. Не став винятком і Юзеф Каік, учитель із колонії Прурва.
Мар’ян-Едмунд Кінаш був директором школи в Олександрії на Рівненщині. 1940 р. як офіцер-резервіст Війська Польського потрапив до в’язниці НКВС у Рівному.
Після встановлення радянської влади Роман Бакіновський обійняв посаду завідувача середньої школи в селі Липки Межиріцької гміни, але дуже швидко перестав влаштовувати нову владу.
Ян Новак – директор Педагогічного ліцею в Острозі, який потрапив у хвилю арештів, що прокотилися Західною Україною у квітні-травні 1940 р. Вони мали очистити реформовану радянську освітню галузь від «ворожого елементу» – учителів Другої Речі Посполитої.
Історією Болеслава Кучинського у 2021 р. ми продовжуємо цикл біографічних нарисів про педагогів Другої Речі Посполитої, котрі в 1939–1941 рр. зазнали переслідувань радянської влади та були визнані соціально-небезпечними елементами.
У 1941 р. НКВС засудив Яна Качмарека, який працював учителем у Дубровиці та Колках на Рівненщині, до п’яти років виправно-трудових таборів.
Біографічним нарисом про Антонія-Октавіана Вебера, учителя зі Здолбунова, ми продовжуємо цикл статей про польських учителів, репресованих радянським тоталітарним режимом у 1939–1941 рр.
Серед польських педагогів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. на території Волині, був і вчитель із Деражного Ян Цецькевич.