7 лютого 1940 р. підофіцера Станіслава Колаковського арештували працівники ДТО (Дорожньо-транспортного відділення) НКВД Ковельської залізниці. Подальше слідство проводили працівники цієї структури.
Жителя Ковеля Антонія Собеського звинуватили в тому, що він був конфідентом польської поліції. Проти нього дали свідчення близько десяти колишніх працівників психіатричної лікарні «Зофіювка» біля Отвоцька, головою профспілки якої він був.
Жителя міста Рівне Владислава Добуша затримали під час спроби перетину совєтсько-німецького кордону. Після короткого слідства він отримав п’ять років таборів.
Енкаведисти арештували працівника воєводського секретаріату в Луцьку Гжегожа Ціховича 2 липня 1940 р. Його звинуватили в участі в контрреволюційній організації.
Слідство у справі Яна Куровського тривало з вересня 1939 р. до квітня 1941 р. Після більш ніж півторарічного перебування у в’язницях його відправили в табори біля Воркути.
Наприкінці 2014 р. Тетяна Самсонюк із Рівного запропонувала нашій редакції цикл публікацій про поляків, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр.
Героя цього нарису, вчителя в містечку Торчин біля Луцька, репресували за те, що він був керівником гмінного осередку партії ОЗН.
Міхал Речух брав участь у кількох війнах, був удостоєний найвищої військової нагороди Республіки Польща, ордена «Virtuti Militari». Ще одну перемогу герой цього нарису отримав, коли йому вдалося повернутися живим із совєтських таборів.
29 січня 1940 р. старший оперуповноважений Горохівського районного відділення НКВД, сержант держбезпеки Волков арештував у селі Конюхи Локачинського району Анджея Трибулінського. Затриманого помістили в Луцьку в’язницю.
Коли Волинь у вересні 1939 р. внаслідок пакту Ріббентропа-Молотова опинилася у складі СССР, нова влада розпочала арешти політичних діячів «колишньої панської Польщі». Потрапив під репресії і Валентин Карліковський, який двічі був депутатом Сейму.