«Хто не полюбив своєї власної землі, хто серцем не припав до її вуст, о, в тому не розгорівся пломінь любові, той і світ обіймає холодними долонями» (Ян Каспрович).
Нове видання про найважливіші віхи історії українського народу побачило світ у Видавництві Лодзького університету.
Напередодні Другої світової війни в Луцьку жили 20 тис. євреїв,  а згідно з архівними даними в 1944 р. у місті залишилися 43 особи цієї національності – такими були жахливі наслідки Голокосту. Трагічними були також повоєнні роки, коли руйнували єврейські будинки та святині.
Волинь – край поліетнічний і полікультурний. Сміливо можна сказати, що саме завдяки цій різнорідності регіон сформувався таким, яким ми його знаємо. Свої неповторні барви привнесли в розмаїту палітру нашого краю і чехи.
Продовжуючи цикл статей про учасників польського підпілля на Волині 1939–1941 рр., пропонуємо увазі читачів біографічний нарис про Яна Валентиновича Корнафеля – начальника фінансового відділу рівненського шкільного кураторіуму.  
В одному з найбільших міст Сибіру, Красноярську, 4 січня 1938 р. Особлива нарада при НКВС засудила до смерті отця Броніслава Дуніна-Вонсовича. Вирок було виконано через два тижні, 18 січня.    
Юрій Іздрик та Ірина Цілик 16 травня презентували в Луцьку свої нові книги: Ірина Цілик – поетичну збірку «Глибина різкості», а Юрій Іздрик – прозовий текст «Summa», написаний у співавторстві з журналістом і критиком Євгенією Нестерович.  
Наш черговий нарис у рамках циклу статей про учасників Союзу збройної боротьби – 2, що діяв на Волині у 1940–1941 рр. під керівництвом Тадеуша Маєвського, присвячений Терезі Траутман, у домі якої фактично зародилося дубнівське гроно молодіжного крила цієї конспіративної організації.
Перемога Польського війська в Литві та Білорусі в 1919 р. та відбиття Вільнюса з більшовицьких рук 19 квітня 1919 р. викликали гостру реакцію та репресії щодо Католицької церкви на теренах, зайнятих більшовицькою армією. З історичної перспективи це особливо помітно на українських землях.    
  Ієромонах Макарій Дядюсь із Жидичинського чоловічого монастиря Святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця впродовж двох років перебував у зоні бойових дій. Він розповів про те, як життя в зоні АТО змінює світогляд.