Марія Пустельник із роду Худзіцьких – правнучка січневого повстанця, засновниця й уже 30 років незмінна очільниця Польсько-українського культурно-освітнього товариства імені Адама Міцкевича в Чорткові. «Я за нього боролася», – каже вона про польський військовий цвинтар у місті, відновлений колись саме з її ініціативи. Сьогодні вона розповідає нам історію своєї родини.

У Луцьку представили книгу доктора наук Ярослава Дурки про останнього олицького ордината, князя Януша Радзивілла. Презентація відбулася в замку Любарта.

Нещодавно в костелі Святого Йоана Непомука в Дубні розпочали встановлювати орган.

Він уміло зіграв кожну роль, яку поставило перед ним професійне життя: Анджея Кеніга з фільму «Закон і кулак», Густава-Конрада у «Дзядах», короля Владислава Ягайла та Кордіана. Був чудовим актором і людиною, завдяки кожній своїй ролі доносив універсальні істини про людину та світ.

У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.

Вона розпочинається злегка пожовклим листям, прохолоднішим вітром і тим неокресленим ароматом у повітрі, який безпомильно провіщає нову пору року. Осінь. Це вона – золота, з мінливою феєрією кольорів, бабиним літом, зграями метеликів на кущах мімози, садами, забарвленими червінню яблук і важким фіолетом слив, повними кошиками боровиків, така обожнювана всіма нами.

Едмунд Маліновський – військовий, громадський діяч і вчитель. Народився в Ківерцях 125 років тому, 8 листопада 1898 р. Виїхав із рідного міста в 1930-х рр. Повернувся сюди лише торік.

На сторінках попереднього номера «Волинського монітора» ми опублікували інтерв’ю з Дмитром Антонюком, автором книг, присвячених пам’яткам України. Нещодавно він презентував у Луцьку свою книгу «Замки і резиденції в Україні, пов’язані із польськими родами». Нижче подаємо реакцію одного з наших читачів із Польщі на це інтерв’ю.

Члени Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської отримали допомогу від фундації «Свобода і демократія».

Скільки пам’ятаю, завжди перший день листопада в мене асоціюється з чимось незвичайним. Із трохи задушливим повітрям. Із запахом диму від запалених білих воскових свічок у більших чи менших лампадках. Цей запах змішувався з вологістю, якою було насичене повітря, й ароматом опалого листя, що шелестіло під ногами.