Міжвоєнний період в умовах Другої Речі Посполитої, крім активізації радикальних політичних сил, характеризувався наявністю паростків налагодження українсько-польської співпраці.
Можна назвати прізвища багатьох людей, які намагалися поширити ідею толерантного співжиття українців та поляків у межах Другої Речі Посполитої. Серед них значне місце, коли мова йде про Волинь, посідає воєвода Генрик Юзевський, біографія якого була тісно пов’язана з Наддніпрянською Україною.
Прихильник ідей Варшавської угоди, заступник у 1920–1921 рр. міністра внутрішніх справ уряду УНР, член розширеного складу Українського центрального комітету у Варшаві Генрик Юзевський вважався найкращим знавцем української проблематики. Письменниця Марія Домбровська характеризувала його так: «Красивий, холодний, благородний, ідейний і разом із тим чудовий гравець. Я дивлюсь на нього як на рідкісний у Польщі феномен, можливо, поряд із Маршалом Пілсудським, – єдиний».
Прагматичне бачення української проблеми дало змогу Генрикові Юзевському сформувати концепцію багатовекторного «волинського експерименту», започаткованого 20 серпня 1928 р. у Луцьку на з’їзді послів і сенаторів Безпартійного блоку співпраці з урядом, що охоплював усі грані життя воєводства. Отримавши призначення на Волинь, Генрик Юзевський писав: «Багато моїх приятелів вважали, що моє призначення на Волинь із попередньої посади – керівника Кабінету Голови Ради Міністрів – це пониження. Ніхто не думав, що власне в Луцьку прийде до мене і буде зі мною найбільша пригода мого життя. ...Я розпочинав битву за Волинь, Польщу, Україну, битву за самого себе».
Теоретичною та ідеологічною основою «волинського експерименту» були концепція прометеїзму та Варшавська угода 1920 р. Зміст програми Юзевського визначався спробами започаткувати польсько-українське порозуміння та співпрацю, підтримкою проурядових українських сил в особі колишніх соратників Симона Петлюри, які після поразки революції осіли у Волинському воєводстві, та активною боротьбою з будь-якими противниками польської держави.
Наголошуючи на потребі розвитку лояльного до держави українського культурного, суспільного, політичного життя, Генрик Юзевський оминав увагою ідею автономії краю, акцентував на інтеграції останнього до складу Польщі. Ефективною формою польсько-української співпраці воєвода вважав створення мішаних за національним складом громадських організацій, які мали охопити всі сфери суспільно-політичного життя.
Намагаючись наблизити представників польської адміністрації до місцевого населення, Генрик Юзевський говорив про необхідність розвитку української мови та культури, зобов’язував державних і самоврядних чиновників розмовляти з місцевими жителями українською. Для цього соратник воєводи Йоахим Волошиновський спільно з Модестом Левицьким видав друком посібник «Скорочений курс української мови» в десяти лекціях із маленьким словником.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: ВОЛИНСЬКА МІСІЯ ГЕНРИКА ЮЗЕВСЬКОГО
У сфері культурно-мистецького життя Волині серед ініціатив воєводи було створення у 1929 р. краєзнавчого музею в Луцьку, а також Волинського наукового товариства. За підтримки воєводської адміністрації діяв Волинський український театр, заснований колишнім артистом Київського державного театру Миколою Певним. Генрик Юзевський переймався питанням врегулювання міжконфесійних проблем на терені воєводства. Намагаючись обмежити вплив Москви на православне населення краю, розуміючи значення церкви та релігії для державної політики, він вимагав дерусифікації Православної церкви в Польщі й одночасно підтримував вимоги її українізації.
За десятиліття адміністрування Юзевського зросла кількість дітей, охоплених початковою освітою, збільшилось число початкових шкіл. Однак до українського шкільництва воєвода ставився упереджено: віддавав перевагу польським школам з українською мовою як обов’язковим предметом викладання, а частка початкових українських шкіл на Волині залишалася мізерною.
Досягненням «волинського експерименту» стало покращення економічного розвитку краю, що мало би призвести до послаблення суспільних конфліктів і міжнаціональних антагонізмів. Головна увага приділялася перебудові аграрної системи, залученню державних інвестицій, будівництву доріг із твердим покриттям і залізничних шляхів, створенню перспективних планів розвитку міст і містечок регіону тощо. Разом із тим, воєвода намагався відмежувати Західну Волинь від впливів Східної Галичини «сокальським кордоном», фрагментом кордону між Австро-Угорщиною та Росією до Першої світової війни, який після Ризького договору відділяв Волинське від Львівського та Тернопільського воєводств. Важким ударом для українців Волині стала ліквідація «Просвіти», витіснення кооперативів, що підпорядковувалися Ревізійному союзу українських кооперативів із центром у Львові тощо.
Важливими складниками політики Генрика Юзевського була боротьба з комунізмом і націоналізмом, а толерантність щодо українців мала гарантувати спокій на кордонах Другої Речі Посполитої, скласти противагу політиці «українізації» в УСРР.
Політична концепція волинського воєводи знаходила чимало критиків як серед українців, так і серед поляків, тому ліберальна модель не мала шансів на реалізацію у міжвоєнний період. У квітні 1938 р. Генрика Юзевського перевели на посаду воєводи в місто Лодзь, а «волинський експеримент» було згорнуто.
Таким чином, волинський воєвода Генрик Юзевський намагався втілити в життя ліберальну ідею польсько-українського порозуміння з метою інтеграції регіону до складу Другої Речі Посполитої, мріяв, щоб Польща стала спільним домом, у якому буде забезпечено належне місце для мешканців усіх національностей.
Довідка: Генрик Юзевський (1892–1981) – державний діяч Другої Речі Посполитої, художник, історик; заступник міністра внутрішніх справ уряду УНР (1920–1921), волинський воєвода (1928–1929, 1930–1938), лодзький воєвода (1938–1939). 6 серпня минає 125 років від дня його народження.
Руслана ДАВИДЮК,
доктор історичних наук, доцент,
професор кафедри історії України
Рівненського державного гуманітарного університету
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
