Як ми кохаємо? Звісно, дуже по-різному. Я, наприклад, кохання міряю віддаллю, тобто як до неба і назад. Інші оцінюють кохання кількістю – на мільйон доларів.
Ще інші визначають любов географічно. Зізнаються щиро і без відмовок: кохаю тебе як весь світ і пів Америки. Бувають і нерішучі, почуття яких має невідому етимологію, тож вони кохають як не знаю що!
«Кохати – як легко це сказати.
Кохати – це не питати ні про що.
Бо любов – то неспокій,
Їй невідомі дні, які можна повторити.
Раптово світ вміщається в Твоїх очах (…)»
Ах, що то був за шлягер! Слухаю і плачу. Ну, майже. У шістдесятих Пьотра Щепаніка слухали мільйони поляків. Коли з динаміка транзисторного приймача чи програвача марки «Bambino» з регулятором на повну котушку лунав меланхолійний голос вокаліста, кривавило не одне розбите серце.
Не одне палке освідчення й обіцяння кохати до гробової дошки зродилося під впливом і на хвилі пісень цього безмежно всіма обожнюваного співака. Гамуючи серцебиття, із затуманеними тугою очима, що вглядаються в невизначену далечінь, слухаючи слова «(…) надсилай хоч пусті конверти, щоб я продовжував вірити, що ти все ще кохаєш мене (…)», миловидні дівчати заливалися слізьми, чекаючи на оте велике, романтичне й високе почуття, про яке мріяли щоночі.
На танцвечірках у Цєхоцінку, Щавниці або Сопоті царювали «Жовті календарі» і «Більш ніколи». Пари рухалися паркетом у чуттєвих обіймах, притиснувшись, сліпі й глухі до всього світу. Навіть якщо в цій парі випадково була чужа дружина чи чужий чоловік. Дійсно, треба було мати серце з каменю, щоб зберегти холодні кров і голову, коли на сцену виходив Пьотр Щепанік.
Тільки ж нащо потрібне це самовладання, якщо відчуття й переживання, пов’язані із закоханістю, найкращі та найчудовіші у світі? І як говорить один мій добрий знайомий, чарівний молодий чоловік на восьмому десятку, лікар за освітою Лев Кралюк із Ковеля: «Кохайтеся, люди, на здоров’я!»
Оскільки я належу до групи ввічливих потенційних пацієнтів і вірю лікарям, то близько приймаю до серця їхні рекомендації. І вам раджу робити так само.
Розбите серце (złamane serce) має людина, котра страждає від нерозділеної, нещасливої любові.
Палке освідчення (płomienne wyznanie) – таке, яке несе в собі дуже великий емоційний заряд.
До гробової дошки (do grobowej deski) – назавжди, до кінця життя.
Заливатися слізьми (zalewanie się łzami) – розпач, сильне розчулення.
Кам’яне серце (serce z kamienia) має людина, позбавлена почуттів, черства до проблем інших.
Холодна кров і холодна голова (zimna krew i chłodna głowa) зовсім не означають від’ємної температури, а характеризують опановану людину, яка вміє стримувати свої емоції.
Узяти чи прийняти щось до серця (wziąć coś do serca) – перейнятися чимось, прислухатися до чиєїсь поради.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДИВО-ДІЄТА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПАСКУДНІСТЬ НЕЖИВИХ ПРЕДМЕТІВ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧАР СПОГАДІВ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ДИФІРАМБ НА ЧЕСТЬ ДИРЕКТОРА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧАРІВНЕ СЛОВО «РОЗПРОДАЖ»
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СВЯТКОВІ ПРОЦЕДУРИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СЛОВО СКАЗАНЕ, КОБИЛКА БІЛЯ ПАРКАНУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТАНЦЮВАТИ МОЖЕ КОЖЕН
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРАДІД ЮЗЕФ
