Якщо тільки нам не притаманна вразливість, наближена до емоційності носорога (нічого поганого про цю цікаву тварину я не хочу сказати), то сприйняття всіма даними людині чуттями змін, які відбуваються в навколишньому світі, є чимось очевидним і надзвичайно природним для пересічного Homo sapiens.
Послідовна зміна пір року і переміни, які при цьому відбуваються, призводять до того, що багато людей відчувають дивний, непояснюваний зв’язок із певними місяцями. Одні люблять гаряче літо й розпечені полуденним сонцем стіни або опалену спекою землю. Інші обожнюють меланхолію осінніх туманів, золоте листя та олив’яні хмари, навислі низько над горизонтом.
Соковита зелень, несміливі перші квіти, молоде листя на деревах також у декого викликають німе захоплення. Білий пух, ніжно-рожеве небо, яке безпомилково провіщає снігопад, льодові шапки на скелястих хребтах або іній на кущах і промерзлі птахи – ось пейзаж, характерний для зими. Ця пора року теж має своїх палких прихильників.
Багато художників переливали на полотно стан духу й бачення світу, що супроводжували їх у весняні, літні, осінні або зимові дні.
Зимовий пейзаж надзвичайно важко намалювати. Бо як упоратися з викликом, яку матінка-природа ставить перед митцем? Як видобути незвичайний, магічний, просто казковий чар всіяного сонячними іскорками снігу чи льоду за допомогою фарб, олівців чи пастелей? Яким чином зобразити холоднечу зимового ранку і сіризну голих полів, якими перебігають тільки змерзлі звірі?
Неперевершеним майстром у цій сфері є Юліан Фалат. Його картина під назвою «Сніг» захоплює своєю геніальністю. Сонце, яке відбивається у кристаликах льоду, геть аж осліплює й одночасно з цієї морозної поверхні видобуває незліченну кількість кольорів: золотавих, фіолетових, рожевих. Воднораз білі плями сприймаються як щось надзвичайно пухке і ніжне.
Юліан Фалат, «Зимовий пейзаж із річкою і птахом». Public domain
Про картину «З берегів Вілейки» Фердинанда Рущиця один із критиків у 1900 р. сказав: «Теперішнє малярство не відтворює, а передусім виражає природу, виявляє не лише її зовнішні форми, але й її душу – настрій».
Юзеф Хелмонський мав звичку, щільно, по кінчик носа закутавшись у кожух, малювати на пленері. Погода, навіть найгірша, не була для нього жодною перешкодою. Його майже монохромні «Перепілки на снігу» викликають у глядача відчуття пронизливого холоду, який проймає до нутра кісток, а невеликі пташки, загублені в білизні пустки, нагадують дрібненьких жінок, закутаних у вовняні хустки.
Юзеф Хелмонський, «Українська ніч». Public domain
Проте зима – це не тільки захоплення феєрією барв і м’якістю снігу, що щойно випав. Це також суворий і грізний пейзаж, який провіщає страшне нещастя та людську трагедію. Це зображено на полотні Артура Ґроттґера «Етап у Сибір», на якому ми бачимо приречених, яких женуть після програного Січневого повстання в заслання. Снігова заметіль, застиглі кущі, сірі, майже чорні хмари додають драматичності цій композиції.
Артур Ґроттґер, «Етап у Сибір». Public domain
Пишучи про зимову тематику на полотнах польських художників, важко не згадати про найбільш відвідуваний регіон Польщі, який, безсумнівно, асоціюється з цією порою року. Закопане, Підгалля, Татри – їх любили й обожнювали багато митців: Ян Станіславський, Владислав Слевінський, Станіслав Віткевич, Леон Вичулковський.
Панорамні краєвиди засніжених вершин, злегка осяяних кількома сонячними променями, – це «Закопане взимку» Яна Станіславського та «Вид із Козинця. Закопане у снігу» Леона Вичулковського. Стрімчасті піки скель, ущелини, буреломи, гори, вповиті хмарами, а також темні плями звірів на схилах ми побачимо на полотні «Козиці в горах» Станіслава Віткевича.
Леон Вичулковський, «Вид із Козинця. Закопане у снігу». Public domain
Проте коли морози вщухнуть, коли зима хилитиметься до кінця, сніги почнуть танути і текти до Морського ока («Морське око» Владислава Слевінського) – це знак, що вже настає час для наступної пори року, тобто весни.
Габріеля Возняк-КОВАЛІК,
вчителька, скерована організацією ORPEG до Ковеля і Луцька
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТИКА – ПАНОРАМНИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: У СТАРОМУ КІНО
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КАЗИМИР СІХУЛЬСЬКИЙ – ХУДОЖНИК ІЗ ДУШЕЮ АРТИСТА КАБАРЕ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОЙЦЕХ ГЕРСОН – ЛЮДИНА ВІДРОДЖЕННЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАРІЯ ЯРЕМА – АБСТРАКЦІЯ ЯК СВОБОДА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОВЧИЙ ХУДОЖНИК
