Я наївно міркую, що в цьому великому світі десь існує межа людській жадібності до грошей, бар’єр ментальної та матеріальної порядності, порушення якого є справою навіть не цинічною, а просто ганебною.
У нормальні часи володіння мільйонами, мільярдами чи навіть більйонами доларів, євро, фунтів чи будь-якої іншої валюти (аби тільки вона мала якусь вартість) фізичними особами чи компаніями не цікавить мене, хіба що це безпосередньо впливає на мій добробут.
Проте у воєнні часи підтримка своїми інвестиціями або бізнесом бандитів, які напали на вільну країну, стає, на мою думку, ганебною та гідною осуду. Коли я чую, що відома мережа не покине ринку агресора, бо її кратні прибутки можуть стати трохи меншими, мені стає погано.
У якому місці акціонери дійдуть до стіни в накопиченні величезних доходів? Що вони мають побачити, які фото і відео замордованих людей чи масових могил їм треба показати? Кого вони мають почути, щоби врешті опритомніти і сказати: «Досить! Ми не співпрацюємо з убивцями»? Які криваві ролики з війни в Україні потрібно представити на вишуканій, повній «ен» і «он», зустрічі представників спортивних асоціацій, щоб вони не кидали фохів, почувши звістку, що на кортах Уїмблдону не гратимуть російській тенісисти?
І коли я чую деяких спортивних діячів, які сидять у своїх зручних кріслах в елегантних і надзвичайно дорогих кабінетах та ллють крокодилячі сльози над бідненькими російськими спортсменами, які не мають змоги виступити на тих чи тих змаганнях всесвітнього формату, то перед моїми очима постають імена: 22-річний кікбоксер Євген Звонок – загинув у Чернігові, 20-річний біатлоніст Євген Малишев – загинув, захищаючи Україну, 21-річний гравець ФК «Карпати» Львів Віталій Сапило – загинув у передмісті Києва, колишній гравець «Кривбасу» з Кривого Рога Володимир Колесник – смертельно поранений під Авдіївкою, заслужений тренер із велосипедного спорту – загинув під час атаки росіян на Суми.
І як під кальку з’являються імена тих, хто загинув 80 років тому, які перегукуються з теперішньою ситуацією:
Януш Кусоцінський – олімпійський чемпіон у Лос-Анджелесі на дистанції 10 000 м. Розстріляний німцями в Пальмірах у рамках так званої АБ-акції.
Томаш Станкевич – олімпійський чемпіон із велотрекового спорту в Парижі. Розстріляний німцями 21 червня 1940 р. у Пальмірах у рамках так званої АБ-акції.
Станіслав Урбан – олімпійський віцечемпіон із веслярського спорту в Лос-Анджелесі. Убитий навесні 1940 р. у Катині.
Едмунд Янковський – бронзовий медаліст із веслярського спорту в Амстердамі. Розстріляний 1 листопада 1939 р. у Долині смерті в Бидгощі.
Здзіслав Кавецький – олімпійський віцечемпіон із кінного спорту в Берліні. Убитий навесні 1940 р. у Катині.
Владислав Карась – бронзовий олімпійський медаліст зі стрілецького спорту. Розстріляний німцями в Магдаленці 28 травня 1942 р.
Тадеуш Соколовський – наїзник, олімпієць. Десантник-«тихотемний». Убитий гестапо 6 лютого 1943 р.
Юзеф Нойі – багаторазовий чемпіон Польщі з бігу на довгі дистанції, олімпієць. Убитий у 1943 р. в Аушвіці. Перед цим кілька разів відмовлявся визнавати себе фольксдойчем.
Лейзор Шрайбман – плавець, олімпієць. Загинув у Варшавському гетто.
Роман Бохенський – плавець, олімпієць. Убитий, найімовірніше, в 1940 р. у Старобільську.
Войцех Бурса – стрілець, олімпієць. Убитий совєтами в 1940 р. у Катині.
Юзеф Білевський – легкоатлет, олімпієць. Убитий совєтами в Катині.
Фелікс Жубер – легкоатлет, олімпієць. Був ув’язнений у Павяку, а потім розстріляний німцями в Пальмірах у рамках так званої АБ-акції.
І ще в цьому параді сорому – репліка Олександра Домогарова, славнозвісного Богуна з фільму Єжи Гофмана «Вогнем і мечем». В Instagram відбувся такий обмін думками між ним та однією з користувачок. «Богуне, ти ж козак! Український козак! Зупиніть Путіна!» – написала фанатка. Актор відповів: «Слава Росії! По-перше, я – татарин, а по-друге, я – росіянин. І лапи геть від Росії!»
Ну що ж, у цій ситуації красуня Гелена Курцевичівна точно не кидалася би йому в обійми, а кількість численних прихильниць актора, надіюсь, зменшилася до нуля.
Кратні прибутки (krociowe zyski) – гіперприбутки, величезні суми.
Дійти/добратися до стіни (dojść/dotrzeć do ściany), тобто досягнути межі якоїсь діяльності, не мати можливості більше нічого зробити.
Бути «ен» і «он» (być ę i ą) – бути надмірно ґречним або навіть манірним.
Кидати фохи (rzucać fochy), тобто ображатися через будь-яку дурницю.
,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG