Опрацьовуючи мемуари Зигмунта-Щенсного Фелінського, я раптом дійшов висновку, що в жодних публікаціях не натрапляв на згадку про те, що в Луцьку збереглася будівля, в якій навчався майбутній святий. І сам факт ніби лежить на поверхні, але туристичні путівники його оминають.

У своїх мемуарах Зигмунт-Щенсний Фелінський, описуючи придушення всього польського після поразки Листопадового повстання 1830–1831 рр., зазначає: «…з тих, що залишилися [викладачів закритого Кременецького ліцею], кого матеріальна необхідність змушувала прийняти висунуті урядом умови, зліпили недолуге коло гімназійних учителів під керівництвом кількох чистокровних москалів і доручили їм новозасновану гімназію в Луцьку, яку розмістили в монастирі вигнаних із міста сестер милосердя» (cт. 74). На цій же сторінці він додає: «Коли на вимогу батька, що помирав, моя мати влаштувала мене в Луцьку, мені було заледве 10 років» (тобто 1832-й – рік заснування гімназії).

Далі владика детально описує педагогічний колектив, атмосферу навчального закладу й побут його вихованців. І хоча він ніде напряму не говорить, що теж був учнем цієї установи, про це можна зробити однозначний висновок, адже на той час це була єдина гімназія в Луцьку.

Вона розміщувалася в будівлях, які раніше належали римо-католицькому кафедральному собору Пресвятої Трійці, що згорів у 1781 р. Зараз вони мають таку адресу: вулиця Кафедральна, 17–19. У туристичних путівниках ці споруди називають монастирем шариток. Шаритки, тобто сестри милосердя Святого Вікентія Пауланського, прибули в Луцьк у 1829 р. на запрошення єпископа Каспера Цецішовського. Вони певний час опікувалися сиротинцем «Angelica», заснованим Юзефою Поляновською, і шпиталем для старців. Саме цьому згромадженню належали в 1830-х рр. згадані споруди. В 1834 р. луцьку гімназію перенесли до Клевані. Зигмунт-Щенсний про це також пише: «Коли через два роки гімназію через недостатню площу приміщення перенесли до Клевані…» Це можна вважати ще одним доказом того, що він навчався саме в цій гімназії.

Із подальшої історії цієї будівлі варто згадати, що із січня до серпня 1841 р. у Луцькому дворянському училищі, розташованому тут після гімназії, російську мову викладав Пантелеймон Куліш. Про цей факт туристичні путівники вказують, а про навчання Святого Зигмунта-Щенсного Фелінського в цих стінах – ні. Варто виправити цей недогляд.

Анатолій Оліх