У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми порушуємо такі теми, як дев’ята річниця російсько-української війни, «Пончикування 2023» у Рівному, доля Петра Дзягача – поліціянта з Рафалівки, спогади Святого Зигмунта-Щенсного Фелінського та приїзд консерваторської комісії в Олику.
Газету можна отримати в польських товариствах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, а також прочитати в pdf-форматі на нашому сайті в Архіві PDF.
***
Дев’ять років тому почалася російськo-українськa війна. Лише після 24 лютого 2022 р. російську агресію на Україну офіційно почали називати війною. Тому в ці дні багато так званих експертів будуть говорити про першу річницю війни. Чи в цей момент вони подумають про тих, хто вже у 2014 р. чинив опір російському агресору, а також про тих, хто через російську анексію Криму та російську агресію на Донбасі втратили близьких, домівки, все, що в них було? Запрошуємо на ст. 1.
«Зараз мій дім тут», – пише Маргарита Лазукіна, яка після 24 лютого 2022 р. залишила рідне місто Дніпро й невдовзі опинилися в Польщі. Зараз вона учениця Загальноосвітньої школи імені Сірих шеренг у Стараховіце. У листі до редакції дівчинка розповідає про свою нову школу, місто та країну, в якій нині живе. Більше на ст. 3.
«Росія не готова до цивілізованої розмови про своє бачення світу. Тепер мир означає війну», – вважає Єжи-Марек Новаковський, голова Євроатлантичного товариства, викладач Центру східноєвропейських студій Варшавського університету, посол Республіки Польща в Латвії (2010–2014 рр.) та Вірменії (2014–2017 рр.), експерт Warsaw Enterprise Institute. На ст. 4–5 пропонуємо вашій увазі розмову про аргумент сили, майбутнє Росії та її теперішніх лідерів, перспективи членства України в Європейському Союзі та НАТО, а також історичний вимір російсько-української війни.
Петро Дзягач, старший постерунковий у Сарнах, а згодом у Рафалівці, у грудні 1939 р. потрапив до в’язниці НКВС, а в лютому 1941 р. «за активну боротьбу проти революційного руху» його засудили до восьми років виправно-трудових таборів. Його дружину з дітьми у квітні 1940 р. депортували в Північний Казахстан. Більше про це на ст. 6 у рубриці «Повернуті із забуття».
Акція «Пончикування – 2023» об’єднала членів польських організацій із Рівного та Здолбунова – від найменших до найстарших. Приготовані ними пончики передали солдатам, які перебувають на лікуванні у військовому госпіталі. Читайте про це на ст. 9.
Сьогодні ми завершуємо цикл публікацій, присвячених мемуарам архієпископа Зигмунта-Щенсного Фелінського. «Сторінки цього видання повняться яскравими описами і спостереженнями, фактами й анекдотами», – пише Анатолій Оліх, який опрацював і переклав спогади святого. Останню частину можна прочитати на ст. 10–11.
«Фольклор, народні мотиви, костюми та орнаменти мали великий вплив на її творчість. Вона трансформувала їх, надаючи своїм композиціям динаміки, розмаху й певного декоративного ритму. Поряд із Тамарою Лемпіцькою вона була найбільш упізнаваною художницею міжвоєнного періоду». В «ABC польської культури» читайте про Зофію Стриєнську (ст. 13).
У цьому номері ми пишемо також про зустріч із Юрієм Завадським – поетом і видавцем із Тернополя, фотовиставку «Краса сонячними очима», п’єсу Олександра Фредро на сцені волинського театру, приїзд консерваторської комісії в Олику та стендап по-російськи – тут нам на допомогу приходять польські фразеологізми.
Приємного читання!
