На кладовищі на вулиці Ліповій у Любліні є могила, яку я відвідую щоразу, коли буваю в цьому польському місті. Це поховання Юзефа Лободовського – польського письменника, публіциста, перекладача, історика і громадського діяча. Поляка, закоханого в Україну, яку вважав своєю другою батьківщиною. І цьому коханню не зрадив до кінця своїх днів.
Юзеф Лободовський – автор 12 поетичних збірок, семи романів, кількох сотень статей, численних перекладів з української, російської, білоруської, іспанської та італійської мов. Сьогодні минає 35-та річниця його смерті.
Його мало хто знає і в Польщі, і в Україні. Працюючи над фільмом про Лободовського «Позначений Україною», який я творила разом із польським журналістом Войцехом Покорою, ми проводили бліц-опитування на площах Любліна та Луцька. Жодна людина ні в Польщі, ні в Україні не відповіла правильно на запитання, хто такий Юзеф Лободовський. Прикро. Адже його творчість, його переклади, його роль у питаннях українсько-польського порозуміння та примирення важко переоцінити.
Лише зараз його повертають із забуття. Серед дослідників життя і творчості Лободовського – докторка наук із соціальних комунікацій, професорка Волинського національного університету імені Лесі Українки Світлана Кравченко. Вона авторка монографії «Юзеф Лободовський – митець, мислитель, бунтар та українофіл. Життя і творчість». Польський письменник Бернард Новак видав збірку публіцистики Лободовського «Проти упирів минулого» польською та українською мовами, а також його прозу.
Лободовський був неординарною особистістю. Мав високий інтелект, глибокий аналітичний розум і володів даром передбачення. Бунтівник, який часто кидав виклик долі й ніколи не зраджував своїм переконанням і почуттям.
Своє життя присвятив питанню українсько-польських взаємин і прикладав усіх зусиль для того, аби подолати цей багатовіковий конфлікт. «Сп’янілі нації, які товчуть одна одну в отуманенні, повинні колись протверезіти. Нехай же це станеться якнайскоріше», – писав він. Надзвичайно боляче і гірко, що за це протверезіння заплачено найвищу ціну.
Юзеф Лободовський уболівав за долю українського народу, який страждав від терору радянської Росії. Описував трагічну у своїх наслідках політику радянської влади, особливо штучний голод, організований для того, щоб упокорити та винищити український народ.
Важливу роль у житті Лободовського відіграла Волинь. На запрошення волинського воєводи Генрика Юзевського в 1937 р. він приїхав у Луцьк редагувати тижневик «Wołyń». Письменник дуже добре знав цей край. Бував тут, служив у війську. Тут він закохався в рівненську поетку Зузанну Гінчанку. Саме на Волині він написав понад 10 статей про Україну, українську культуру, історію та проблеми польсько-українських взаємин.
«Він дуже любив Луцьк, Волинь. Дуже любив ці волинські легенди, поліську природу. Багато його поезій написано під впливом перебування на Волині: «Думи волинські», «Полісся», «Ніч волинська», «Кисилин». У цих текстах він описує красу природи, легенди, історію, згадує музичні та історичні персонажі. Видно, що ця любов, це розуміння України було в глибині його серця, в глибині його душі. І цей контекст, ця Волинь залишилися у творчості Лободовського до кінця його життя», – стверджує Світлана Кравченко.
Зрозумівши, що в нього немає перспективи в комуністичній Польщі, він їде до Іспанії. Але й у Мадриді не полишає працювати над проблематикою польсько-українських відносин.
Лободовський мріяв повернутися до рідної країни, але дозволу йому не давали, бо він критикував радянську Польщу, радянську дійсність. Він був заборонений. До кінця життя залишався громадянином Польщі. Сподівався, що приїде колись на Батьківщину, але зрештою зрозумів, що не повернеться туди ніколи.
Юзеф Лободовський помер у Мадриді 18 квітня 1988 р. Згідно із заповітом, його тіло кремували, привезли до Польщі й поховали в могилі матері на Люблінському цвинтарі.
Ідеї Лободовського актуальні дотепер. Він вважав, що саме Україна й деякі країни Східної Європи можуть стати надійними союзниками в боротьбі Польщі за незалежність на перспективу. І сьогодні ми бачимо: якщо Україна опиниться під повною окупацією Росії, то наступними будуть Балтійські країни та Польща. Лободовський бачив, що Росія завжди буде загрозою зі Сходу. Він постійно про це писав і звертав на це увагу. Йому йшлося передусім про порятунок Польщі, в інтересах якої була і є незалежна Україна.
Із травня 2023 р. одна з вулиць Луцька носитиме ім’я Юзефа Лободовського.
Текст і фото: Софія Калюжна
