Запрошуємо вас на шпальти сьогоднішнього номера «Волинського монітора». У ньому ми пишемо про Духа Полісся Анатолія Суліка з Ковеля, загиблих на війні Андрія Машлая з Рівного та Альберта Свіцу з Луцька, долю родини Віталія Дмитренка з Луцька.
Газету можна отримати в польських товариствах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, а також прочитати в pdf-форматі на нашому сайті в Архіві PDF.
***
Дух Полісся – так говорять про Анатолія Суліка ті, хто його знав. Ці слова викарбувані на пам’ятниках у Ковелі та Острівках. Про нього згадують, як про довговолосого чоловіка, який подорожує Волинню на велосипеді «Україна». Обов’язково на цьому засобі пересування були цемент, інструменти, спальний мішок та інші речі, необхідні для прибирання цвинтарів і ночівлі там, де застане ніч. Сьогодні минає 10 років із дня його смерті. На ст. 1–3 пропонуємо вашій увазі безмежну розповідь про Анатолія Суліка.
На війні з Росією загинули Андрій Машлай із Рівного та Альберт Свіца з Луцька. Андрій походив із родини, заслуженої перед костелом і польською спільнотою. Прощання з ним відбулося 3 квітня в парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному. Альберт Свіца, який походив із польської родини, що пережила заслання в Казахстан, офіційно вважається зниклим безвісти. За інформацією командування, наданою рідним, у зв’язку зі щільним вогнем всі спроби наблизитися до позицій Альберта Свіци та забрати його тіло були безуспішними. Більше на ст. 10.
Віталій Дмитренко наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. був міністрантом у каплиці на католицькому цвинтарі в Луцьку (із 70-х рр. на ньому розташували радянський меморіал). Він пам’ятає, як Ірена Костецька, тоді старша піонервожата в його школі, а пізніше перша голова Товариства польської культури імені Еви Фелінської, потайки приходила до каплиці помолитися. На цьому цвинтарі донині лежать останки його двоюрідного брата, який помер немовлям. За радянських часів родині вдалося добитися, щоб там встановили плиту його пам’яті. Запрошуємо вас на родинні історії Віталія Дмитренка, які ми публікуємо на ст. 4–5.
У СССР побутувало цинічне прислів’я: «Була б людина, а стаття знайдеться». Подейкують, що воно вийшло з уст самого Лаврентія Берії. Правда це чи ні, достеменно не відомо, але функціонери совєтських правоохоронних органів активно використовували цей принцип на практиці. Прикладом є історія Станіслава Штадгауза з Мар’янівки біля Колок. Він служив у Дубні, брав участь у Вересневій кампанії 1939 р., а після поразки Війська Польського повернувся в рідне село. Тут його арештували радянські функціонери та згодом засудили до п’яти років таборів. Історію Станіслава Штадгауза читайте на ст. 6–7.
Згромадженню сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії передали в користування другу частину монастиря в Язловці. Нині праве його крило перебуває в занедбаному стані та потребує ремонту. Більше про це на ст. 16.
У сьогоднішньому номері також:
– перший етап конкурсу «V Інтелектуальний тріатлон. Ландшафтна архітектура мого дому» (ст. 8);
– луцький священник захистив докторат (ст. 8);
– Великодні свята в Дубні та Луцьку (ст. 9);
– проєкт, який об’єднав сеньйорів із польських товариств із Рівного та Здолбунова (ст. 12).
Приємного читання!
***
Проєкт фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія та поляки за кордоном 2023». Публікації відображають лише погляди автора/авторів і не представляють офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП. Проєкт «Польська медійна платформа – Україна 2023–2025» реалізує фундація «Свобода і демократія».
