Аж важко повірити, що людиною театру Гротовський став випадково – він, згодом режисер і майстер роботи з актором, сказав, що обере той напрямок навчання, іспити на який відбудуться першими.

Чуттєвість навпіл із кокетством і дрібкою розкоші – це Лемпіцька. Лоліта або Тамара. Перша з них дражнить і захоплює нюх, пропонуючи прекрасні парфуми, друга – зір, не дозволяючи забути незвичні образи.

На перший виступ на сцені його без його відома записала сестра. Це була участь у шоу «Must be the music. Tylko muzyka».

Налиті кров’ю очі, білі гострі ікла, висолоплені язики, небезпека й переляк, які віють не з однієї картини, а з цілого триптиха під назвою «Напад вовків». Так задумав увіковічити цих виняткових тварин Альфред Веруш-Ковальський, митець, якого прозвали вовчим художником.

5 квітня він вирушив у свій останній рейс за горизонт подій, аби співати перед Богом, на якого завжди безоглядно уповав.

Хитрувата посмішка, в очах світиться схильність до іронії, гіперболізації, а також до відображення дійсності в кривому дзеркалі. Це портрет Едварда Двурніка – одного з найбільш упізнаваних та одночасно суперечливих, бунтівних і провокаційних художників рубежу ХХ і ХХІ ст.

«Скажи правду, ти для цього створений», – написав у своїй дебютній збірці видатний польський поет, прозаїк, есеїст і дисидент Адам Загаєвський. Він був представником поетичної течії Нова хвиля, яка шукала правду через мову. Помер 21 березня, у Всесвітній день поезії.

Великдень, час Воскресіння Господнього, період надії, перемоги добра над злом, світла над темрявою, знайшов своє відображення в мистецтві, зокрема в малярстві.

Станіслав Бараньчак почав писати як представник Нової хвилі – неформальної поетичної групи, яка існувала в 1968–1976 рр. До неї зараховують також відомих поетів Адама Загаєвського, Ришарда Криницького, Юліана Корнгаузера, Кшиштофа Карасека, Лешека Шаругу.

Термін «комікс» у багатьох осіб викликає однозначну і, можна сказати, наперед визначену реакцію. Легка і часто-густо глузливо-знущальна посмішка належить до категорії поблажливого і навіть зверхнього трактування всіх недозрілих індивідуумів, які присвячують свій час цьому роду літератури.