Багато років тому Мечислав Фогг своїм елегантним, упізнаваним навіть на краю світу голосом співав про невеличкий театр німого кіно. 
Одного дня під час зустрічі з дітьми отець Юзеф Тішнер запитав: «Яке з усіх творінь Богові вдалося найкраще?» Всі мовчали. За хвилину наперед вийшла дівчинка і відповіла: «Я». Пролунав сміх, проте панотець сказав: «Так. Ти маєш рацію».
Є таке чарівне місце у Кракові, яке хоч один раз повинен відвідати кожен турист і навіть випадковий перехожий. Звісно, нам уже не потиснути долоні Тадеушу Бою-Желенському.
Його кар’єра тривала 60 років. Він виступав до 86-ти. Брав участь у Варшавському повстанні, пережив три війни, з них – дві світових, воєнний стан і дочекався незалежної Польщі.
Зараз мало хто усвідомлює, наскільки значною, впливовою та відомою в другій половині ХІХ ст. була постать Войцеха Герсона – художника, представника реалізму й академізму, ілюстратора, критика мистецтва, публіциста, але насамперед видатного вчителя своєї епохи, з-під крила якого випурхнуло у світ багато чудових митців.
Свою кар’єру Данута Стенка розпочала на сцені Сучасного театру в Щецині, де зіграла, зокрема, у виставі «Салемські відьми». Потім вона виступала в Новому театрі в Познані та у Варшавському драматичному театрі. Театр дав їй усе, що тільки може дарувати актору.
Дивну, захопливу, загадкову, а може, на чийсь смак і жахливу композицію минає в Кракові кожен, хто проходить Плантами від вулиці Вісльна в бік Звєжинецької, тобто з Ринку до Вавеля.
Аж важко повірити, що людиною театру Гротовський став випадково – він, згодом режисер і майстер роботи з актором, сказав, що обере той напрямок навчання, іспити на який відбудуться першими.
Чуттєвість навпіл із кокетством і дрібкою розкоші – це Лемпіцька. Лоліта або Тамара. Перша з них дражнить і захоплює нюх, пропонуючи прекрасні парфуми, друга – зір, не дозволяючи забути незвичні образи.
На перший виступ на сцені його без його відома записала сестра. Це була участь у шоу «Must be the music. Tylko muzyka».