«Вічне спочивання», «Радуйся, Маріє» чи будь-яка інша молитва, промовлена в зосередженні впівголоса над могилою за вічний мир для душі, звучить у цих місцях абсолютно інакше. Цвинтарна тиша не холодна і не проймає до нутра кісток страхом перед незвіданим вічним життям. Вона є радше містичним переживанням, яке супроводжує теплий шелест опалого листя або шум вітру в кронах старих дерев.
У Польщі та світі є багато кладовищ, де спочивають тлінні останки людей, творча, громадська чи політична діяльність яких становить великий національний спадок, скарбницю польської історії, традиції і культури. До найважливіших польських некрополів, безсумнівно, належать кладовище Повонзки у Варшаві, Вавель – місце поховання королів і глав держави, Раковицький цвинтар у Кракові, Цвинтар Заслужених на Пеньксовому Бжизку в Закопаному, Личаківський цвинтар у Львові, цвинтар Расу у Вільнюсі, на якому спочиває серце маршалка Пілсудського.
Усі вони розповідають індивідуальну історію. З кожним з них пов’язана минувшина Польщі. Із деякими кладовищами нас, поляків, пов’язують особисті емоції, адже на них – могили предків. На Личакові вічне спочивання знайшли прадіди мого чоловіка зі Станіславом Зімним, довоєнним віцевоєводою, а пізніше – воєводою львівським.
Неможливо в одному короткому спогаді вмістити історії кожного зі згаданих некрополів. Однак, якщо випадає нагода, варто хоча б у рамках туризму відвідати якийсь із них. Цвинтар на Повонзках – найстаріше кладовище Варшави. Його заснували в 1790 р. на ділянці, яку містові подарувала сім’я Шиманських. Його площа становила тоді трохи більше ніж 2 га. Сьогодні він охоплює 44 га і став місцем вічного спочивання для понад мільйона людей.
На території кладовища споруджено костел Святого Карла Борромея за проєктом Домініка Мерліні, автора, зокрема, відомого Палацу на воді в Крулєвських Лазєнках. Під час Другої світової війни були зруйновані понад 20 % надгробків, більшість із яких були витворами мистецтва. Дуже постраждав також старовинний костел. Під час війни, а особливо Варшавського повстання, склепи стали сховком для повстанців і збройними складами.
На Повонзках розташована Алея Заслужених, на якій ви можете побачити могили таких знаменитостей, як-от Владислав Реймонт, Леопольд Стафф, Чеслав Нємен, Ян Кєпура, Збігнев Герберт, Кшиштоф Кесльовський, Ірена Сендлер і багато-багато інших.
Найславетніше краківське кладовище – Раковицьке. Це найстаріший міський цвинтар. Його заснували на початку ХХ ст., і з плином часу він перетворився у простір, заповнений шедеврами архітектури та фунерального мистецтва. Найбільш старовинну його частину спроєктовано у формі парку з розміщеною посередині каплицею, від якої відходять алейки у формі півкола, що символізує таємницю переходу до вічності. Аполонія Бурсікова, молода міщанка, яка померла в 1803 р. від туберкульозу, була першою людиною, похованою на цьому краківському кладовищі.
Ідучи головною алеєю, ми дійдемо до могили Яна Матейка, а потім – до поховань Гелени Моджеєвської, Тадеуша Кантора, Єжи Новосельського, Пьотра Скшинецького, Віслави Шимборської.
Раковицький цвинтар – це просто магічне місце, як і розташоване в Закопаному невелике кладовище на Пеньксовому Бжизку. Ця незвична назва походить від фундатора некрополю Яна Пенькси та місцевості, де він розташований. На гуральському діалекті бжиз або бжизек означає урвище над річкою – саме там розмістився цей найдавніший на Підгаллі некрополь.
Мальовничі пейзажі, старовинні, найчастіше з дерева або необробленого каменю, хрести та надгробки роблять це місце абсолютно особливим. На них знайдемо такі відомі імена, як-от Станіслав Віткевич, Казімеж Пшерва-Тетмаєр, Корнель Макушинський, Титус Халубінський.
У цих містичних місцях ми можемо відчути просто-таки фізичну присутність абсолюту, і тоді незбагненну таємницю переходу в інший вимір ми приймаємо з дещо більшим спокоєм і смиренням. Отож, помолімося іще раз «Вічне спочивання» та «Радуйся, Маріє» і пороздумуймо над становищем людини. І місце, і час для цього дуже відповідні.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організації ORPEG
На фото: Польський військовий меморіал на Личаківському кладовищі у Львові. Фото Анатолія Оліха
