Хитрувата посмішка, в очах світиться схильність до іронії, гіперболізації, а також до відображення дійсності в кривому дзеркалі. Це портрет Едварда Двурніка – одного з найбільш упізнаваних та одночасно суперечливих, бунтівних і провокаційних художників рубежу ХХ і ХХІ ст.

«Скажи правду, ти для цього створений», – написав у своїй дебютній збірці видатний польський поет, прозаїк, есеїст і дисидент Адам Загаєвський. Він був представником поетичної течії Нова хвиля, яка шукала правду через мову. Помер 21 березня, у Всесвітній день поезії.

Великдень, час Воскресіння Господнього, період надії, перемоги добра над злом, світла над темрявою, знайшов своє відображення в мистецтві, зокрема в малярстві.

Станіслав Бараньчак почав писати як представник Нової хвилі – неформальної поетичної групи, яка існувала в 1968–1976 рр. До неї зараховують також відомих поетів Адама Загаєвського, Ришарда Криницького, Юліана Корнгаузера, Кшиштофа Карасека, Лешека Шаругу.

Термін «комікс» у багатьох осіб викликає однозначну і, можна сказати, наперед визначену реакцію. Легка і часто-густо глузливо-знущальна посмішка належить до категорії поблажливого і навіть зверхнього трактування всіх недозрілих індивідуумів, які присвячують свій час цьому роду літератури.

Ідеї своїх перших двох фільмів Махульський виношував ще до того, як узявся за режисуру. Обидва стали дуже успішними й дозволяють автору існувати в кіносвіті й досі.

Вихід друком збірки «Балади і романси» Адама Міцкевича прийнято вважати початком періоду романтизму в Польщі.

«Про них говорять: польські «Rolling Stones»... І дійсно, щось у цьому є. Хоча б з огляду на джерела музики, жонглювання стилями та вплив. З огляду на стаж, зважаючи на який вони мають усе менше рівних. Ну, і з огляду на складну, не позбавлену драм історію…».

Може, вищенаведена назва звучить дещо банально. Імовірніше, багатьом вона здаватиметься глазурованою цукеркою, настільки солодкою, що аж зуби почнуть боліти. Мабуть, такі люди воліли б цей незвичайний різдвяний час не розцяцьковувати гірляндами і дзвіночками, а радше пережити в задумі, зосереджено й шанобливо.

«Ми тужимо не за нашим дитинством і нашими селами, а за нашими уявленнями дитинства і села. Краще туди не їхати, коли пройшли роки», – сказав колись видатний польський романіст Вєслав Мислівський.