Хотілося б розповісти, що каштани вибухнули з усієї сили своїми надзвичайними квітами, що сонце світить чудесним травневим промінням. І відразу додати, що одягнені в синьо-біле старшокласники радісно поспішають до своїх середніх шкіл, щоби здати один із найважливіших у їхньому житті іспитів.

Якийсь час тому журналіст під час передачі однієї з найпопулярніших у Польщі радіостанцій взяв інтерв’ю в суперважливої, впливової і, коротше кажучи, надзвичайної персони, від рішень якої залежало дуже багато у сфері культури.

У різних соціальних мережах, кольорових газетках для домогосподарок та на дивних порталах так звані селебріті із превеликим задоволенням позують із каструлькою в одній руці та пательнею – в іншій.

Це було ще в студентські часи. Тоді, коли неймовірно набитими потягами, – які, мабуть, були з гуми, адже кількість пасажирів, перевезених за один рейс, однозначно перевищувала всякі допустимі в цивілізованому світі норми, – я їхала з одного краю Польщі в інший.

Недавно в кольоровій пресі світу, у всіх менш важливих і, що гірше, в авторитетних виданнях, а також на інтернет-порталах з’явилася інформація про те, що сама Меган Маркл та її чоловік, принц Гаррі дали інтерв’ю Опрі Вінфрі.

Не огортаючи бавовною, прямо з мосту потрібно сказати, що будь-які заборони й обмеження якоюсь таємничою силою спонукають до креативного мислення та нестандартних дій пересічного Ковальського.

У часи, для декого давно минулі, коли зеленість у голові була перманентним станом, а дурощі та легке навіженство товаришували нам на кожному кроці, самостійний виїзд із наметами, в табір чи іншу поїздку, в якій наші любі батьки не брали участі, був даром небес.

Коли у важкому й нудному процесі дорослішання нам нарешті вдається досягти настільки зрілого віку, що ми починаємо розуміти дещо з навколишньої дійсності й відрізняти зерно від полови, ті, хто взяв на себе надзвичайно важке завдання виховання й навчання дітей, починають вкладати в наші капустяні голови різні істини, основоположні принципи та непорушні закони.

Це вже, цитуючи класику, світська традиція – людство, чи принаймні значна його частина, з приходом нового року береться реалізовувати різноманітні виклики, плани або інші більш чи менш розсудливі рішення.

Свята наближаються семимильними кроками. Це особливий період у житті пересічного поїдача хліба. Навіть якщо ми колись поклялися, що більше ніколи не піддамося цьому святковому божевіллю, все одно наступного року разом із масою інших, подібних нам, громадян урешті без останку поринаємо в атмосферу дзвіночків, янголят, ялиночок, Миколаїв і, звісно, підготовки до прийдешніх, таких урочистих-урочистих, днів.