Хотілося б розповісти, що каштани вибухнули з усієї сили своїми надзвичайними квітами, що сонце світить чудесним травневим промінням. І відразу додати, що одягнені в синьо-біле старшокласники радісно поспішають до своїх середніх шкіл, щоби здати один із найважливіших у їхньому житті іспитів.
Однак цього року все стоїть на голові й нам ще далеко до звичного життя. Може, лише випускники від цього стану нормальності – на відстані малої волосини, але й вони ніби іншого виходу не мають. Весна рішуче відкладає свій прихід, і каштановим деревам ані в голові розпускати бруньки (авторка писала текст ще до того, як розцвіли каштани, – ред.); не згадую вже про пандемічні обмеження, які визначально впливають на нашу дійсність. Наша центральна зірка також із задоволенням ховається за хмари, а на додачу до всього злого періодично періщить дощ.
Проте жодні зовнішні чинники не змінять того факту, що іспит зрілості потрібно написати найкраще, як тільки людина може. Але доки ця видатна подія прийде в життя молодого громадянина, він мусить прорватися через кілька років суворих шкільних вимог.
Заглиблюючись у закапелки спогадів учениці фізико-математичного класу, на жаль, уже досить віддалених, натрапляю на образи, які зараз викликають у мене радість, але колись мені було не до сміху. У нашому класі був суперздібний учень, на якого спливали всі ахи і охи. Він був альфою й омегою водночас, просто геній, який вигравав усі олімпіади.
Оскільки наш ліцейний клас був дружнім, ми не мали якоїсь неприязні до нашого однокласника, назвімо його Адасем, а лише дрібкою заздрості приправляли наш буденний шкільний день. Це проявлялося, коли ми, темні як табака в розі, стояли біля дошки з важким завданням і ані бе ані ме – не могли витиснути ані слова на задану тему.
Адась же в цей час сяяв, збираючи заслужені похвали. Правду кажучи, наш однокласник жодного шкільного життя не визнавав. Дискотеки, екскурсії чи інші розваги він мав у носі, його цікавило виключно навчання. Іншої думки бути не може – він був абсолютним взірцем учня, про якого може мріяти кожна серйозна й амбітна школа, а моя була саме такою.
Коли ми з останніх сил ставили димову завісу, розповідаючи якусь ахінею про комплексні числа, цим самим викликаючи в нашого математика нетравлення і, мабуть, тижневу мігрень, наш талановитий Адась проходив сухою стопою через матеріал уже з першого року математики. Таким чином ми якось добралися всім колективом до іспиту зрілості.
У травні ми трясли штанами: страх завалити іспити був дійсно великий. Виявилося, що, як і зазвичай, страх просто має великі очі. Все пройшло бездоганно. Наступним кроком на дорозі до нашого дорослішання було, звісно, навчання у виші. Ми розпочали його з новими очікуваннями й амбіціями. Наш Адась вступив на один із найпрестижніших факультетів такого ж престижного навчального закладу.
Усе мало бути прекрасно, аж тут раптово після трьох місяців навчання, десь у січні, серед знайомих пішла звістка, що наш класний лідер покинув виш, волочиться по всяких клубах і до того ж живе з добряче старшою за себе жінкою. Просто трагедія.
Задля справедливості мушу додати, що однокласник після періоду бунту й шаленства повернувся на стезю слави. Закінчив навчання і став одним із найвідоміших спеціалістів у своїй галузі. Єдине, що варто додати, – на все свій час і місце. Тож, можливо, й наші каштани врешті заквітнуть.
Щось стоїть на голові (coś stoi na głowie), тобто йде не так, як зазвичай, усе навпаки.
Бути на відстані малої волосини (być o mały włos) – бути дуже близько до досягнення якоїсь мети.
Нам не до сміху (nie jest nam do śmiechu) тоді, коли якусь справу ми трактуємо дуже серйозно та побоюємося її.
Ахи й охи (achy i ochy) – це вирази неабиякого схвалення та захоплення.
Альфа й омега (alfa i omega) – дуже мудра людина.
Темний як табáка в розі (ciemny jak tabaka w rogu) – людина, яка не має елементарних знань із конкретного питання.
Хтось ані бе ані ме (ktoś ani be ani me) – людина, яка на певну тему не має що сказати.
Мати щось у носі (mieć coś w nosie) означає, що якась справа нас абсолютно не стосується, вона нам байдужа.
Ставити димову завісу (stawiać zasłonę dymną), тобто намагатися когось перехитрити, ввести в оману.
Перейти через щось сухою стопою (przejść przez coś suchą stopą) – просто і без зусиль подолати якусь перешкоду чи проблему.
Трясти штанами (trzęść portkami) – дуже чогось боятися, переживати.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СЕЛЕБРІТІ НАШОГО ЧАСУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: КОНДИТЕРА З МЕНЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МАШИНА ЧАСУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЧУЖЕ ЖИТТЯ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗАБОРОНИ НАМ ЗАВЖДИ НЕ ДО СМАКУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПЕРЕСТОРОГИ Й ДОБРІ ПОРАДИ
