У часи, для декого давно минулі, коли зеленість у голові була перманентним станом, а дурощі та легке навіженство товаришували нам на кожному кроці, самостійний виїзд із наметами, в табір чи іншу поїздку, в якій наші любі батьки не брали участі, був даром небес.
Тут варто серйозно задуматися, чи рішення мами й тата, які відпускали нас самопасом на канікули, було пов’язане з їхніми золотими серцями та безмежною довірою до власних дітей чи наївністю, продиктованою безоглядною любов’ю до своїх чад, яка бере гору над будь-якою раціональною оцінкою ситуації.
Так чи сяк, але в ті часи ніхто не задумувався над причинами, задля яких малолітки могли врешті зірватися з прив’язі батьківського нагляду. Важливо було, що пакувалися рюкзаки, комплектувалося туристичне спорядження, з улюбленої свинки витягалися дбайливо відкладені протягом цілого року зашкірняки – і вже майже можна було сідати в потяг, автобус чи інший транспортний засіб, який віз би нас у напрямку довгоочікуваних і збудливо незнаних міфічних місць літнього відпочинку.
Майже! Перед тим, як наступить мить довгожданого щастя, потрібно було скоритися такому прикрому для кожної дитини, якій здається, що вона дуже доросла і з’їла всі розуми на світі, обов’язку вислуховування пересторог і добрих порад, що плинуть з уст старших. Наші близькі, турбуючись про нас, а також, мабуть, заспокоюючи власну совість, і з почуття обов’язку, щедро наставляли нас, молодих.
На всі повчання ми ввічливо притакували головами, погоджувалися з кожною тезою і навіть такі абсурдні накази, як заходити у воду тільки по коліна, купатися в рятівному крузі, гірські мандрівки обмежити прогулянками берегом Грайцарика у Щавниці, приймали, не зморгнувши повікою, зі стоїчним спокоєм.
Як усі процедури були виконані, ми могли нарешті кинутися в обійми літніх пригод. А що відбувалося далі – це вже зовсім інша історія.
Мати зелено або зеленість у голові (mieć zielono w głowie (zieloność w głowie) – бути безвідповідальною, молодою, недосвідченою людиною, але сповненою запалу й бажання пізнавати світ.
Дар небес (dar niebios) – щось цінне й унікальне, що часто з’являється раптово й несподівано.
Пускати когось самопасом (puszczać kogoś samopas) – самостійно, без контролю з боку інших.
Мати золоте серце (mieć złote serce) – бути дуже доброю людиною.
Безоглядна любов (miłość bezwarunkowa), тобто така, коли ми любимо когось незважаючи на його вади і прогріхи.
Так чи сяк (tak czy siak), тобто незалежно від обставин, остаточно, врешті.
Зірватися з прив’язі (urwanie się z paska) – стати незалежним від когось, вирватися з-під впливу цієї людини.
Зашкірняки зі свинки (zaskórniaki ze świnki ) – гроші, витягнуті зі скарбнички, відкладені на чорну годину.
Сказати про когось, що він з’їв усі розуми (że zjadł wszystkie rozumy), означає, що цей хтось дуже розумний, але інколи надто хитромудрий і зазнайкуватий.
Не зморгнувши повікою (bez mrugnięcia powieką), тобто дуже спокійно, врівноважено.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: БРЕХНЯ МАЄ КОРОТКІ НОГИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: У НОВОМУ РОЦІ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СВЯТКОВА ЛИХОМАНКА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРОРОЧІ СНИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: МЕДИЧНІ СЛОВЕЧКА
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ЗВИЧАЙНІ ЗУСТРІЧІ
