Скільки є забутих поетів, яких ніхто вже не читає? Чи пам’ятаємо сьогодні таких авторів, як Юзеф Лободовський? Чи вабить нас їхній стиль, образність, бунтарство, мрії, якими вони жили?
За його біографією можна створити цікавий фільм. Він був бунтівником, непокірним творцем, учасником світських і побутових скандалів. Замолоду захоплювався комунізмом, але це швидко пройшло, коли він побачив на власні очі політичні процеси в Москві та голод в Україні.
Юзеф Лободовський народився в Литві. Рано залишився без батька. Першу світову війну пережив на Кавказі. У 1933–1934 рр. пройшов армійську службу в Рівному. У 1937–1938 рр. проживав у Луцьку, був редактором часопису «Волинь». Вважав, що український народ прагне належати до культури Західної Європи й поляки, намагаючись машинально підпорядкувати українців польськості, шкодять справі. Його погляди наближалися до прометейського руху.
Після виходу збірок «Розмова з батьківщиною» і «Демонам ночі» Лободовського назвали видатним поетом. Його хвалив відомий літературний критик Казімеж Вика, називаючи поезію автора «струменем кипучої лави».
У 1939 р. став солдатом. Брав участь у боях під Вісьничем, Ланьцутом, Болеховом. Після поразки дістався Угорщини, звідти вирушив у Францію. Там видавав щомісячник «Wrócimy» («Повернемося»). Потім опинився в Іспанії. Хотів перебратися до Великобританії, але його затримали й ув’язнили. Згодом залишився в Мадриді. Аж до смерті. Самотній. Не бачився з матір’ю, дружиною та сестрою. Не побачив уже ніколи Батьківщини. До Польщі повернувся тільки його прах, який захоронили в могилі матері на кладовищі в Любліні на вулиці Липовій у 1988 р. – за рік до того, як Польща знову стала незалежною.
У віршах Лободовського прослідковуються паралелі з поезією Адама Міцкевича. Близький йому був Юзеф Чехович, із яким він жив у Варшаві до війни, близькими були катастрофісти. Відлуння другого авангарду (літературна течія, – ред.) залишилися в ньому до кінця життя. Захоплювався Сходом, любив Україну. Дружив із Зузанною Гінчанкою, якій присвятив збірку поезії «Пам’яті Суламіти». Джерелом його натхнення були різні літературні культури: польська, українська, російська, іспанська. Черпав із древніх – сягав за літературою Греції та Риму. Вважався середземноморським поетом. У його поезії – велика туга за Батьківщиною та сім’єю, любов до мистецтва як найвищої форми діяльності людини. Тужив за Україною, за Любліном, за дитинством, як багато хто з поляків, які блукали світом, шукаючи щастя в інших краях.
За кілька років до смерті (це сталося 18 квітня 1988 р.) Юзеф Лободовський написав: «Комунізм у Польщі помер. Лишилися тільки комуністи – читай: опортуністи, брехуни і кар’єристи».
Тимон Терлецький, есеїст, літературний і театральний критик, нестор польської еміграційної літератури, цінував творчість Лободовського вище за доробок Чеслава Мілоша.
Варто взяти в руки збірку віршів забутого поета Юзефа Лободовського. Читаються вони добре й чудово смакують, попри те, що пройшли роки, попри те, що у ХХІ ст. ніхто вже так не пише. «Романтики всі канули у лету, сьогодні вже комп’ютери – поети», – хотілося б заримувати, а з віршами ознайомлюються лише учні, бо мусять. А ще – шаленці та надвразливі суб’єкти. Хотілося б, аби так не було з поезією Юзефа Лободовського, в якій знайдете польську українську школу, містицизм Словацького та Святого Йоана де ла Крус, арабський світ, андалузькі пісні, наші жадання, терпіння й болі.
Насамкінець анекдот, яких про поета залишилося багато. На якійсь творчій зустрічі в Жагані хтось запитав, що зараз поробляє поет Лободовський. «Я знаю, – відповів Ян Котт. – Він живе у франкістській Іспанії, виступає на радіо з пасквілями про демократичну Польщу». На це в залі відгукнулися дві особи, запитавши: «А о котрій годині?»
Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Луцька організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КОЖЕН ІЗ НАС – ДИТИНА КОХАНОВСЬКОГО
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ СТАСЮК – ДИВО ПІЗНАННЯ ЖИТТЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВСЕСВІТ СТАНІСЛАВА ЛЕМА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: У ЙОГО КНИЖКАХ ЗНАЙДЕШ НАЙВАЖЛИВІШЕ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТАДЕУШ РУЖЕВИЧ – ТРЕБА ПРОСТО ЧИТАТИ
