Одним із педагогів, які працювали за часів Другої Речі Посполитої та були репресовані радянським режимом у 1939–1941 рр., був Юзеф Гердусь – учитель географії, директор Вичівської школи.
Народився Юзеф Гердусь 15 січня 1911 р. у Тарнові (нині Малопольське воєводство). Його батько Адам Гердусь (1885 р. н.) працював на залізниці. Мати Броніслава Григорівна (1891 р. н.) виховувала сімох дітей, окрім Юзефа, Софію (1922 р. н.), Францішку (1920 р. н.), Яніну (1910 р. н.), Марію (1905 р. н.), Хелену (1904 р. н.) та ще одну доньку, імені якої не вдалося відшукати (1909 р. н.). На початку Другої світової війни всі вони мешкали в Тарнові.
1931 р. Юзеф Гердусь закінчив учительську семінарію. Того ж року його призвали на строкову службу до Війська Польського. Юнак потрапив до міста Яроцін (нині Великопольське воєводство). Оскільки мав середню освіту, його направили навчатися до школи підхорунжих. Через 10 місяців Юзеф отримав звання плютунового підхорунжого. Згодом його перевели до 73-го піхотного полку в Катовіце. Через три місяці служби Юзефа Гердуся демобілізували й перевели в категорію резервістів. 1933 та 1935 рр. його викликали до війська на перепідготовку, після якої він отримав звання підпоручика резерву. Востаннє перед війною Юзеф був на військових навчаннях упродовж чотирьох тижнів у 1937 р. у Пінську в 84-му піхотному полку (така назва подана у кримінальній справі, проте з 1934 р. цей підрозділ називався 84-м полком поліських стрільців, – ред.). На німецько-польську війну в 1939 р. його не мобілізували.
Разом із дружиною Яніною (1906 р. н.) Юзеф Гердусь жив у Вичівці Пінського повіту (нині Зарічненський район Рівненської області), де обоє вчителювали в місцевій школі. 1938 р. у подружжя народилася донька Ромуальда.
Із 1937 до вересня 1939 р. Юзеф був комендантом Союзу резервістів у Вичівці. Окрім загальнодержавних польських свят, таких, як 3 Травня, чи важливих дат, наприклад роковини смерті Юзефа Пілсудського, резервісти щовечора збиралися слухати радіоприймач, що був у їхньому осередку. Загалом у Вичівській гміні нараховувалося близько 70 членів Союзу резервістів.
Юзеф також належав до організації Польського червоного хреста, яка опікувалася хворими і знедоленими, та Ліги повітряного і протигазового захисту.
16 травня 1940 р. Висоцький райвідділ НКВС арештував Юзефа Гердуся за звинуваченням згідно зі ст. 54–13 КК УРСР (активна діяльність проти революційного руху). Його доправили до в’язниці в Рівному.
Директор школи потрапив за ґрати після того, як до управління НКВС у Рівненській області надійшли відомості про те, що він був конфідентом польської поліції. В архівно-слідчій справі, як доказ, наявна копія (очевидно з іншої копії, про що свідчить якість шрифту) списку конфідентів польської державної поліції, серед яких фігурує Юзеф Гердусь. Попри свідчення очевидців, які розповідали про те, що Юзеф приятелював із місцевими поліціянтами та відзначав із ними родинні свята, в’язень категорично заперечував свій зв’язок із поліцією. Але для слідчих НКВС цих так званих доказів було більш ніж достатньо. Очевидно, їм не було різниці між конфідентом, який працює на поліцію, і приятелями, що часто зустрічаються за чаркою.
На одному з допитів слідчий поцікавився в педагога, в чому виражався його метод виховання дітей в антирадянському дусі. Відповідь вчителя була наступною: «С моей стороны никакой антисоветчины во время педагогической работы не было (…). Преподавал же я всю ту программу, которая мне была прислана… Я хочу сказать, что в самих учебниках по географии было написано много антисоветчины и (…) по этому учебнику учителя преподавали (…)». «Пісню» про антирадянщину «співав» не один житель Вичівки, залучений як свідок. Усім їм про це розповідали діти, однак самі вони нічого подібного від Гердуся не чули. Проте відомі факти, що польські вчителі, особливо ті, хто пройшов радянсько-польську війну, розповідали дітям про життя в СРСР, акцентуючи увагу на його негативних сторонах.
Степан Полюхович, один зі свідків у справі Гердуся, на очній ставці 8 вересня 1940 р. розповів, що Юзеф у момент вступу Червоної армії до Вичівки кинув у сільському парку гранату, що мало стати сигналом для польського військового формування до відступу. Останній факт нічим не підтвердився та й сам Юзеф його заперечував.
В обвинувальному висновку фігурують чотири «злочини», які інкримінували Юзефу: «1. С 1935 г. являлся офицером запаса б[ывшей] поль[ской] армии. 2. С 1937 г. по сентябрь 1939 г. был комендантом «Резервистов». 3. Будучи учителем при б[ывшей] Польше воспитывал детей в антисоветском духе, клеветал на Сов[етскую] власть. 4. Являлся конфидентом б[ывшей] польской полиции…»
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР № 18 від 10 лютого 1941 р. Юзеф Гердусь «за активну боротьбу проти революційного руху» засуджений до восьми років виправно-трудових таборів. Учитель відбував покарання у «Воркутпечлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 7 липня 1989 р. Юзеф Гердусь потрапляє під дію ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40-х і початку 50-х рр.»
Подальша доля Юзефа Гердуся та його родини нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЛІБ НІЦКЕВИЧ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ БИЛІНА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАГДАЛЕНА ДЗЕРЖАК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ОСТРОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АЛЬФРЕД АУСОБСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ