«Скажи правду, ти для цього створений», – написав у своїй дебютній збірці видатний польський поет, прозаїк, есеїст і дисидент Адам Загаєвський. Він був представником поетичної течії Нова хвиля, яка шукала правду через мову. Помер 21 березня, у Всесвітній день поезії.

Загаєвський дебютував віршем «Музика». І невипадково, адже саме музика, зокрема класична, була впродовж усього його життя постійною цінністю. 23 лютого 2020 р., під час концерту музики, написаної аргентинським композитором Паблом Ортісом на його вірші, який називався «Zagajewski in music», поет сказав, що музика, особливо класична, завжди була йому близька, бо вона становить «енергію духу».

Адам Загаєвський, 2014 р. Автор Frankie Fouganthin, CC BY-SA 4.0

Важливими в його творчості були також міста, їхня атмосфера й пам’ятки. Містом-символом і міфом, який носить у собі кожен із нас, був для нього Львів. У збірці «Їхати до Львова» остання строфа вірша, який дав назву книзі, звучить: «Львів є всюди». Наступне місто, з яким був пов’язаний поет, – це Глівіце. Тут він ходив до загальноосвітнього ліцею. Далі був Краків – місто студентської молодості й повернення з еміграції, водночас місце смерті. Окрім Львова та Кракова, були ще Париж, Чикаго і Х’юстон.

Сформували Загаєвського теж події березня 1968 р. Він згадував про них як про струс, який пробудив його з аполітичного існування.

В одному з віршів, опублікованому в дебютній збірці «Комюніке» (1972 р.), поет написав: «Скажи правду, ти для цього створений». І дійсно, правда – це єдине слово-ключ до творчості Загаєвського. Правда, а не прикрашання дійсності. Саме вона, на думку поета, повинна вести людину по житті.

Перша книга Адама Загаєвського. Public domain

Наступною важливою подією його поетичної біографії було написання в 1974 р. спільно з Юліаном Корнгаузером книги «Світ не представлений». Автори вимагали літератури, яка глибоко аналізувала б дійсність та точно описувала її реалії. Загаєвський разом з іншими поетами представляв Нову хвилю, яка існувала з кінця 60-х до середини 70-х років. Ми згадували про цю групу у статті, присвяченій Станіславу Бараньчаку.

Книга «Світ не представлений». Public domain

Варто згадати участь Загаєвського в антикомуністичній діяльності. У 1975 р. він підписав протест проти змін у Конституції, був автором незалежного часопису «Запис», співпрацював із виданням «Tygodnik Powszechny» і видавництвом «Znak». Був викладачем Товариства наукових курсів.

У книжці есеїв «Солідарність і самотність», виданій у 1986 р. у Парижі, коли автор перебував в еміграції, потребу участі в дійсності спільних подій він протиставляв необхідному для творчої зосередженості усамітненню. У ті часи в мандрівці незліченними подіями і змінами в Польщі він обрав самотність поета.

Крім музики, в поезії Адама Загаєвського були філософія, малярство й література. Тут знайшлося місце для Йоганна-Себастьяна Баха, Густава Малера, Франца Шуберта, Антона Брукнера, Едмунда Гуссерля, Фрідріха Ніцше, Артура Шопенгауера, Осипа Мандельштама, Яна Вермера, Юзефа Чапського, Владіміра Голаня, Бруно Шульца і Сімони Вайль.

Останню зміну в житті Адама Загаєвського відображають збірки «Повернення», «Антени» й «Асиметрія». У віршах, що увійшли до них, видно, наскільки особливо важливими для поета є власні переживання, роздуми і спогади, зустрічі з людьми, картини, які встиг побачити, природа, зафіксована в кадрах пам’яті, зокрема птахи. Загаєвський задумується про загрози, які наша цивілізація несе духовному життю людини.

Варто також заглянути в есе Адама Загаєвського. Вони містять роздуми і досказаність того, що ми можемо знайти у його віршах, а також думки, які знайдуть своє довершення творах, що тільки в планах.

Ось так він писав про відтінки самотності, з якою ми стикаємося:

«Твій дзвінок перервав
написання листа до тебе».
«Знаю, що я сам – і одночасно з’єднаний
з тобою, постійно, щасливо і гірко».

Для Загаєвського важливо було займатися не мовою, а пошуком сенсу людського життя, правди, краси, гармонії у світі, попри те, що він бачив у ньому також хаос, випадковість і жорстокість. Він вірив у мистецтво слова, архітектуру й малярство, музику.

Творчість Адама Загаєвського є спробою висловити радість від дарованої нам здатності дивитися на світ, слухати музику, від можливості подорожувати, оглядати чудові картини, читати твори інших поетів і прозаїків. Однак і в нього ми бачимо зворотній бік людського існування: тілесне і духовне страждання, біль, який приносять і хвороба, і відсутність духовності в сучасному світі. Є в його поезії асиметрія радості й розпачу. Не бракує також дуже особистих епізодів, пов’язаних із батьками. Так, зокрема, він писав про свого батька:

«Він весь час стає старшим.
Але це ж я, весь час я, у вічних пошуках
і безформний, це й далі я».

А в іншому місці говорив про свою матір і про себе таким чином:

«коли дивилась на мене запитально,
а я не був певний, чи
дивиться на мене чи на певний
ідеал сина».

У вірші «Чужа краса» Загаєвський написав:

«Тільки в чужій красі
розрада, в чужій
музиці і в чужих віршах.
Тільки в інших спасіння».

Так, ніби хотів виразити те, що ми самі не можемо чітко зрозуміти красу нашого земного світу і змушені шукати її в творчості інших людей, що ми самі не можемо охопити всього, для цього нам потрібні інші.

Критики вирізнили тематичні сфери, серед яких поет шукав гармонії в хаосі світу. Це наші мандри в пошуках духовності й сенсу життя, міста, література, малярство, сад, птахи, вогонь, морок, вода, правда і самотність. Але для нас, читачів, важливішим є те, чи ми можемо час від часу повертатися до творчості Загаєвського. Кожен із нас у збірках віршів різних років та в його есе знайде щось зі своїх емоцій, почуттів, інтуїцій та роздумів.

Фрагмент елегії «Джунглі» зі збірки «Асиметрія» за 2014 р. може стати підсумування мандрівки поета окремими місцями протягом певного часу (21.06.1945–21.03.2021), який йому було даровано:

«…тільки хаос, хаос пальм, звуків і запахів,
джунглі, чудовий хаос, який потім
впродовж усього життя намагається зрозуміти, впорядкувати,
безрезультатно, бо завжди бракує часу».

Якщо поезія не вмирає так, як люди, це означає, що вона потрібна тим, хто шукає сенс і смак життя, хто переживає радість і розпач. Хоч Адам Загаєвський так і не отримав Нобелівської премії, він залишиться в нашій пам’яті видатним митцем, який цінував вартість слова, почуттів, переживань, який намагався відкрити для себе і для нас трохи таємниць із того, що нас оточує. І хоч йому не були чужими смуток, жаль і розпач, він умів знаходити в житті радість і красу дарованого нам світу, шанувати цінність мистецтва й «оспівувати скалічений світ», у якому стільки жорстокості, ненависті й незгоди між людьми. Запам’ятаймо ці слова:

«Оспівуй скалічений світ
і сіру пір’їнку, загублену дроздом,
і ніжне світло, яке блукає і зникає,
і повертається».

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СТАНІСЛАВ БАРАНЬЧАК – ВИДАТНИЙ ХІРУРГ СЛОВА

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЮЛІУШ МАХУЛЬСЬКИЙ – КОРИФЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КІНО

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: «ДЖЕМ» – КУЛЬТОВА ПОЛЬСЬКА РОК-ГРУПА

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТАДЕУШ НОВАК – МІЖ СЕЛОМ І МІСТОМ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: РАФАЛ ВОЯЧЕК – ПОЕТ, ЯКИЙ Є

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕВА ДЕМАРЧИК – ЧОРНИЙ АНГЕЛ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ГЕНРИК ГУРЕЦЬКИЙ – ЖИТТЯ, ЗАНУРЕНЕ У СВІТ МУЗИКИ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: РОМАН ІНГАРДЕН – ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ ПОЛЬСЬКИЙ ФІЛОСОФ