У сьогоднішньому номері «Волинського монітора» ми пишемо про виселення поляків з України та українців із Польщі, Музей імені Генрика Германовича в Кременці, родинні історії Сергія Солобчука з Маневичів та месу в Острівках.
Газету можна отримати в польських товариствах Волинської, Рівненської та Тернопільської областей, а також прочитати в pdf-форматі на нашому сайті в Архіві PDF.
***
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 8 листопада 2018 № 2608-VІІІ щороку в другу неділю вересня відзначають День пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини в 1944–1951 рр. Дня пам’яті виселених поляків немає ні в Україні, ні в Польщі. Про це ми нагадуємо у 80-ту річницю підписання між урядом Української РСР та Польським комітетом національного визволення (орган тимчасової влади в Польщі, створений у Москві за сприяння радянського керівництва) Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі й польських громадян із території УРСР. Читайте на ст. 2.
У стінах Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, де колись містився Кременецький ліцей, відкрили Музей фотомистецтва Кременеччини імені Генрика Германовича. У кімнаті, де діє музей, у міжвоєнний час працювала фотошкола, в якій викладали Генрик Германович, Станіслав Шейбал та Людвіг Гроновський. До музейної експозиції, основу якої становлять знімки Германовича, додали світлини, пов’язані з видатними кременецькими фотомайстрами інших епох. Про це ми пишемо на ст. 1.
Станіслав Цибульський (1897–?) походив з-під Варшави. Він служив у 6-му піхотному полку Юзефа Пілсудського, воював у Костюхнівці. У 1920 р. познайомився з Хотимою Солобчук із Маневичів. Мав із нею п’ятеро дітей. У 1940 р. совєти звинуватили його в крадіжці зерна й ув’язнили на рік у спецтаборах НКВС у Запоріжжі. Через рік енкаведисти звинуватили його в антирадянській агітації серед в’язнів і засудили до 10 років таборів. На цьому його слід обривається. Про Станіслава Цибульського розповідає його внук Сергій Солобчук із Маневичів, родинні історії якого ми публікуємо на ст. 4–5.
«Це рідкісний випадок, коли немає парафії, немає населеного пункту, а цвинтар продовжує функціонувати. Функціонувати хоча б тому, що ми тут зустрічаємося, щоби молитися за тих, хто спочиває на цьому кладовищі й навколишніх некрополях», – сказав Леон Попек під час 34-го паломництва до Острівків. 31 серпня відбулася жалобна меса за мешканців Острівків та Волі Островецької, яких у 1943 р. вбили упівці. Детальніше про це читайте на ст. 6–7.
«Недавно я вперше пила каву у Вараші, з видом на атомну станцію, під час повітряної тривоги (...). Сигнал повітряної тривоги у Вараші дуже елегантний», – ділиться спостереженнями Ева Маньковська, полька родом із Болеславця, яка вже багато років живе в Україні. Запрошуємо на ст. 16.
У сьогоднішньому номері ми пишемо теж про прибирання кладовищ у Сидорові (ст. 8), Збаражі та Ковелі (ст. 11), участь польських організацій в Україні в акції «Національне читання» (ст. 8–9) та відпочинок дітей із Луцька в Нижній Сілезії.
Приємного читання!
***
Проєкт фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія та поляки за кордоном 2023». Публікації відображають лише погляди автора/авторів і не представляють офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП. Проєкт «Польська медійна платформа – Україна 2023–2025» реалізує фундація «Свобода і демократія».
