Коли я вперше подивилася фільм Марека Котерського «День вар’ята», то подумала, що режисер дещо перестарався в іронії над людськими вадами та, м’яко кажучи, недосконалістю духу, розуму й повсякденної поведінки Homo sapiens.
Через багато років я вважаю, що своїм задумом він поцілив у суть. Жорсткою сатирою, яка часом навіть іде по банді, режисер хотів дати людям урок, показавши їх у кривому дзеркалі життя. На жаль, попри дошкульний, чіткий і навіть лопатологічний меседж, ми мусимо констатувати, що вся ця наука пішла в ліс, а те, що було лише режисерським баченням Котерського, стало сумною дійсністю.
Кадри з фільму стали реальністю. Рекламу різноманітних засобів інтимної гігієни, так яскраво акцентовану в «Дні вар’ята», ми без обмежень дивимося в кожну пору дня і ночі. За сніданком, обідом і вечерею. Відголоси печіння, свербіння та найрізноманітніших бактерій і вірусів, які розмножуються в місцях, які ніхто при здоровому глузді не виставлятиме на привселюдний показ, супроводжують усіх і за кавою, і за супом.
Психічний ексгібіціонізм, обговорення найбільш особистих справ із відкритим забралом стало чимось цілковито поширеним, навіть, можна сказати, нормальним. Багато телевізійних каналів змагаються між собою у вульгарному й бездумному ліпленні сучасної людини. Телестудії заради збільшення аудиторії, а люди заради того, щоб здобути псевдопопулярність, доводять свої дії до меж абсурду і втрати того, що було мірилом цивілізованості, культури та етичної поведінки.
Оголеність, часом бридка і вульгарна, яка без жодної міри і всякого сенсу ллється зі скляного віконця, прикликає мені на думку інший відомий фільм «Боротьба за вогонь». Тільки в цій, дуже відомій стрічці 1981 р. Жана-Жака Анно, нагородженій, зокрема, Золотим глобусом, режисер показав трансформацію людиноподібної істоти.
Ця печерна людина дійсно повільно, але все-таки з нерозумного створіння, яке керується тільки примітивними інстинктами, перетворюється в істоту, яку можна назвати людиною. І тому дивлячись на те, що зараз діється з людьми, які цінності стають для них важливими, чим вони керуються у своєму житті, що їм подобається і що викликає в них нічим не обмежене захоплення, я починаю задумуватися, чи ми часом не робимо стрибка в напрямку печери, з якої щасливо якийсь час тому вийшли.
Поцілити в суть (trafić w sedno), тобто описати щось дуже точно, влучно.
Йти по банді (iść po bandzie) – величезне перебільшення в мові чи діях.
Лопатологічний меседж (łopatologiczny przekaz), тобто дуже простий, зрозумілий, такий, який не викликає жодних сумнівів.
Наука пішла в ліс (nauka poszła w las) – так поляки кажуть тоді, коли реципієнт не зрозумів скерованого до нього меседжу.
Робити щось із відкритим забралом (robić coś przy otwartej kurtynie), тобто відкрито, не соромлячись.
Скляне віконечко (szklane okienko), тобто екран телевізора.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька польської мови, скерована до Луцька організацією ORPEG
