Чим більше років минає від часу, коли ми сиділи за шкільними партами, тим більше цей період здається нам суцільною великою смугою самого лише щастя й безтурботності. У власних спогадах, які пропорційно до чергових хрестиків стають усе барвистішими, ми всю увагу присвячуємо тим добрим, радісним дням із минулого.

Це був справжній скандал: на похороні одного з найбільш оригінальних і популярних поетів Молодої Польщі та міжвоєнного двадцятиріччя з’явилася його коханка Теодора Лебенталь. Вона безцеремонно відсунула від домовини дружину й дочок поета і впилася в уста померлого у пристраснім поцілунку.

Жителя Ковеля Антонія Собеського звинуватили в тому, що він був конфідентом польської поліції. Проти нього дали свідчення близько десяти колишніх працівників психіатричної лікарні «Зофіювка» біля Отвоцька, головою профспілки якої він був.

Я вирушаю в невеличку мандрівку Берестечком – містом із багатою історією та цікавими пам’ятками.

До часопису «Земля Волинська» дописували не тільки відомі фахівці чи досвідчені аматори, а й зовсім юні краєзнавці. Пропонуємо увазі читачів нарис Здзіслава Ватте, учня другого класу Державного ліцею в Ковелі.

Крик жертв, який роздирає і пронизує до кісток, усе більше заглушує вереск охриплих голосів маклерів з усього світу. Стогони солдатів, які помирають у багнюці і власній крові, розчиняються в невиразному базіканні, яке все сміливіше й чіткіше лунає з так званих політичних кабінетів.

Уже три роки, як життя моїх друзів, та й моє, вимірюється черговими зборами та доставками допомоги для України. Не буду детально розписувати причину того, чому ми це робимо, оскільки вона загальновідома. Незважаючи на втому благодійників і те, що дедалі важче стає достукатися до сердець і сумлінь, нам усе ж вдається збирати менші чи більші вантажі. Проте останній із них має особливий вимір у всіх відношеннях!

«У третю річницю російської агресії проти України згадуються перші дні війни в діяльності товариства «Волинський мотоциклетний рейд». Були шок і невіра, що війна ось тут, біля нашого кордону, але й негайні дії», – розповідає Генрик Козак, голова «Волинського мотоциклетного рейду».

«Навіть батькові друзі, що виїхали в Польщу, завжди з особливою любов’ю згадували річку Стохід. Дітьми ми бігли сюди купатися і ловити рибу на вудки. З татом ходили по заплавах на човні», – ділиться спогадами Михайло Курганович із Любешева.

На місці теперішнього футбольного поля на вулиці Михайла Грушевського в Ковелі стояв колись величний костел Святого Станіслава. Ця монументальна споруда була справжньою архітектурною перлиною, яку було видно далеко за межами міста.