Є такі містечка, які притягують до себе, мов магніт. Ти завжди повертаєшся до них із приємним відчуттям і тремтінням серця, як до рідного дому з давніх наївних дитячих літ, де були твій сад, таємниче горище, найсмачніші яблука та груші в сусідів.

При нагоді великих національних свят, круглих річниць, виняткових днів, позначених у календарі червоним кольором, чути серйозні питання, поставлені найчастіше, невідомо чому, сумним голосом. Питання фундаментальні, які стосуються того, чим є свобода та патріотизм і що може зробити сучасна людина, яка живе у вільному демократичному світі, аби могти гордо називати себе патріотом.

«Вічне спочивання», «Радуйся, Маріє» чи будь-яка інша молитва, промовлена в зосередженні впівголоса над могилою за вічний мир для душі, звучить у цих місцях абсолютно інакше. Цвинтарна тиша не холодна і не проймає до нутра кісток страхом перед незвіданим вічним життям. Вона є радше містичним переживанням, яке супроводжує теплий шелест опалого листя або шум вітру в кронах старих дерев.

Емануель Малинський залишив по собі заповіт, який є не лише актом останньої волі, але й свідченням його великого серця. Складений 7 жовтня 1937 р. у Познані нотаріусом Стефаном Пехоцьким, цей документ відображає його практичний, сповнений ентузіазму характер.

Залишки зруйнованих будівель та території, деградовані унаслідок людської діяльності, можна перетворити на місця пам’яті, які служитимуть людині, її контактам із природою та збереженню сприятливого середовища для різних видів рослин, тварин і комах.

У четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів. Їх було три, проте Волинь зачепив тільки останній із них, 1946–1947 рр. Моя ж родина пережила всі три голоди.

Друкуємо спогади Костянтина Тележинського, мера Луцька в часи австрійської окупації міста, опубліковані в № 4 «Землі Волинської» за 1939 р. Ми спеціально не оцінювали й не цензурували тексту, аби читач мав змогу поглянути на події очима учасника тих буремних подій.

Фестиваль у Гдині заснований з ініціативи Дискусійного кіноклубу «Жак» і Товариства польських кінематографістів. Ознайомлення з його історією дозволяє прослідкувати долю польської кінематографії упродовж останнього п’ятдесятиріччя. Щороку багато польських стрічок змагаються за статуетку «Золотих левів» на фестивалі у Гдині, що свідчить про велику роль, яку він відіграє в житті польського кіно.

Ян після довгих місяців очікування врешті отримав омріяне направлення до санаторію в Колобжегу. 68-річний чоловік одного прекрасного ранку вирушив із рідного Сохачева до морського курорту. Чи він, ніжно прощаючись з уже зажуреною 65-річною дружиною Генею, міг припустити, що там у нього поцілить стріла амура і збаламутить упорядковане, спокійне життя?

Нещодавно у Варшаві вийшла монографія «Багатомовність воєнних мігрантів з України у Польщі» авторства Павла Левчука з Інституту славістики Польської академії наук. Раніше ми запрошували наших читачів узяти участь в опитуванні, яке проводив дослідник. Сьогодні ж Юлія Васейко із Волинського національного університету імені Лесі Українки пропонує вашій увазі рецензію на цю книгу.