П’ять з’єднаних кольорових кілець на білому фоні є, мабуть, найбільш упізнаваним символом у світі. Ці сплетені двома рядами кола символізують п’ять континентів. Кольори кружалець (блакитний, чорний і червоний угорі, жовтий і зелений унизу), а також біле тло емблеми відтворюють барви, присутні на прапорах усіх держав світу.

26 вересня 1939 р. оперуповноважений чекістської дільниці № 2 у Ковелі, лейтенант НКВД Сірот арештував Владислава Юзвяка, жителя Познані. Зауважимо, що постанову на арешт прокурор санкціонував аж 20 грудня, тобто через три місяці.

Бути в Татрах і не побачити Морське Око? Це найбільше гірське озеро в Польщі знає, мабуть, кожен. Хоча до нього потрібно йти кілька кілометрів пішки або їхати кінними упряжками, які останнім часом зазнають критики, напевно, немає нікого, хто не хотів би побачити його колір і дивовижну панораму Високих Татр.

Я була на дитячій вечірці в моїх сердечних друзів. Їхньому чадові виповнилося кільканадцять прекрасних років. Ніби вже й багато, але ще не повноліття. Просто біла заздрість. А оскільки батьки ювіляра мають чималеньке коло друзів, то на імпрезу прийшла численна група дядьків і тіток.

Про культурну дипломатію та протистояння тиранії, літературу й документування дійсності, вплив війни на поезію та мову розмовляли учасники цьогорічного літературного фестивалю «Фронтера». Він традиційно був міжнародним, проте помітно змінив формат. Власне «Зміна ролей» і була його фокусною темою.

«Для мене він був, як батько. Він виховав мене і сформував мій світогляд», – каже Валентин Ваколюк із Луцька, засновник газети «Волинський монітор». Сьогодні він розповідає нам про свого дядька – Данила Добошинського, українського живописця, графіка, викладача, Заслуженого художника України, відомого як Данило Довбошинський.

Продовжимо знайомство з діяльністю Волинського округу Польського краєзнавчого товариства на Волині за прикінцевою рубрикою «Землі Волинської», присвяченою подіям туристично-краєзнавчого руху.

Цей замок був символом могутності Ордену братів тевтонського шпитального дому Святої Марії в Єрусалимі. Впродовж півтора століття в ньому проживав великий магістр і верховні керівники хрестоносців. Був він також резиденцією німецьких цісарів і польських королів. Його багато разів руйнували і відбудовували. Із давніх часів це чудовий приклад інженерної думки і герой славетних та не дуже подій польської історії.

«Вісім років тому моє життя змінилося. Я став читачем «Волинського монітора», дізнався про Товариство польської культури в Ковелі та школу польської мови при ньому. У поважному віці я став учнем польської школи, щоб повернутися до мови свого дитинства, до часів, коли маленьким слухав розмови батьків», – розповідає 82-річний Лев Кралюк із Ковеля.

Обидва народилися в тому ж 1947 р. Один – у березні, другий – у квітні. І покинули цей світ у 77-річному віці майже в один день. Восьмого і дев’ятого липня 2024-го. Може, в Божому плані вони були потрібні десь у засвітах, щоб там захоплювати, зворушувати, творити. Два майстри, дві ікони польської культури. Єжи Штур і Тадеуш Возняк.