13 квітня 1943 р. завдяки програмі «Radio Berlin» світ довідався, що в Катині більшовики вбили «близько третини загального складу офіцерів колишньої польської армії». Протягом наступних десятиліть у цей день традиційно згадували про трагедію під Смоленськом, а 2007 р. Сейм Республіки Польща встановив 13 квітня Днем пам’яті жертв Катинського злочину.

Мечислав та Надія Лабенські з Товариства польської культури в Костополі розповідають про життя своєї родини на Житомирщині та Рівненщині в міжвоєнний період, репресії 1930-х рр. і облаштування повоєнного ладу. У 1990-х рр. сім’я Лабенських брала активну участь у будівництві костелу в Костополі та долучалася до відродження польського культурного життя в місті.

У прекрасних залах Музею незалежності у Варшаві до 27 квітня можна відвідати виставку «Портрет із віршів і пам’яті. Поетична група «Волинь». Її автор – Лех-Войцех Шайдак, син Стефана Шайдака, співзасновника поетичної групи «Волинь».

Сьогодні важко знайти щось на кшталт історичного житлового будинку XVIII ст. – навіть тут, у Кременці. Упродовж минулих століть ця краса дерев’яної забудови майже цілком пішла з димом. Проте час зберіг для нас дім на вулиці Драгоманова, 2 (колись Тринітарська), свого часу покритий руберойдом.

У Варшаві відбулася презентація другої частини книги «Запорізький табір НКВС для польських військовополонених» авторства Віктора Філаса, члена «Спілки поляків Запоріжжя Полонія». Вона розповідає про долі польських солдатів, які під час Другої світової війни перебували в полоні в місцевому таборі.

У рамках ініціативи «Дім відбудови України» три відділи Волинського краєзнавчого музею отримали генератори електричного струму.

Найпопулярніше кабаре, яке діяло в Польській Народній Республіці, заснували в 1956 р. у Кракові в підземеллях Палацу під баранами, що під номером 27 на Головному ринку. Називалося воно «Підвальчик під баранами».

Олександр Свіца з Луцька наприкінці 1990-х рр. пов’язав своє життя із Товариством польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Він розповідає про своїх польських, а також українських, єврейських і болгарських предків, що проживали на теренах Житомирщини та Хмельниччини.

Під час опрацювання цієї кримінальної справи мене не полишало відчуття, що я про це писала, що такий сюжет уже був у нашій рубриці. Спершу подумала, що вдруге взяла справу поліціянта, про якого давніше йшлося на сторінках газети. Двічі перевірила й нарешті зрозуміла, в чому річ.

Бібліотека редакції «Волинського монітора» поповнилася цінним і цікавим екземпляром – книгою «Про волинських стрільців у соту річницю створення Стрілецького союзу на Волині».